Концепція підготовлена відповідно до Воєнної доктрини-2015, з метою удосконалення підготовки ЗС України, та затверджена наказом Міністра оборони України від 22.02.2016 № 95.
1. Загальні положення
1.1. Ця Концепція підготовки Збройних Сил України (далі – ЗС України) визначає мету, принципи, складові підготовки, яка планується і проводиться в органах військового управління, військах (силах) бойового складу та резервів, а також у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів (далі – ВВНЗ (ВНП ВНЗ) (у тому числі за кордоном), наукових установах та навчальних центрах в особливий період та у мирний час з урахуванням досвіду застосування військ (сил) у антитерористичній операції (далі – АТО) і участі в заходах міжнародного військового співробітництва.
Визначені у Концепції основні положення є підґрунтям для реалізації вимог Воєнної доктрини України щодо поглиблення співпраці з НАТО та досягнення до 2020 року повної сумісності ЗС України з відповідними силами держав – членів НАТО. Стандарти підготовки НАТО є основою для впровадження (розроблення) стандартів з підготовки та інших регламентуючих, організаційних, програмних документів, спрямованих на удосконалення окремих складових підготовки ЗС України, їх форм і методів.
1.2. З метою приведення структури та складових підготовки ЗС України у відповідність з вимогами ведення сучасної збройної боротьби та досягнення сумісності із збройними силами держав – членів НАТО передбачається:
до кінця 2016 року – реформування системи управління підготовкою ЗС України відповідно до стандартів НАТО, підготовка основоположних документів та основних елементів навчальної матеріально-технічної бази;
до кінця 2017 року – продовження впровадження нових освітніх програм і планів підготовки, систем оцінки та сертифікації військових частин (підрозділів, кораблів) ЗС України за стандартами НАТО, завершення розвитку навчальної матеріально-технічної бази, досягнення тактичної взаємосумісності із збройними силами держав – членів НАТО;
у 2018 – 2020 роках – завершення переходу на підготовку ЗС України за стандартами НАТО, досягнення органами військового управління всіх рівнів та військами (силами) повної взаємосумісності із збройними силами держав-членів НАТО.
1.3. Основні терміни, що вживаються у цій Концепції, мають таке значення:
підготовка ЗС України – це організований за єдиним замислом і планом процес навчання і виховання усіх категорій військовослужбовців, підготовки (злагодження) органів управління (штабів), військових частин (кораблів), установ та організацій з метою досягнення їх готовності до виконання завдань за призначенням як у мирний час, так і в особливий період;
складовими (видами підготовки) ЗС України є: оперативна підготовка; бойова підготовка; підготовка резервів; підготовка у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), наукових установах та навчальних центрах;
оперативна підготовка – це цілеспрямований та організований процес підвищення навченості генералів (адміралів), офіцерів, а також підготовки (злагодження) органів військового управління (штабів) стратегічного, оперативно-стратегічного та оперативного рівнів з метою досягнення їх готовності до виконання завдань за призначенням як у мирний час, так і в особливий період;
бойова підготовка – це цілеспрямований та організований процес навчання і виховання військовослужбовців (офіцерів, сержантів і старшин, солдатів) та підготовки (злагодження) органів військового управління (штабів) тактичного рівня, а також екіпажів, розрахунків, обслуг, команд, підрозділів, військових частин (кораблів) з метою досягнення їх готовності до виконання завдань за призначенням як у мирний час, так і в особливий період;
підготовка резервів – це цілеспрямований та організований процес навчання і виховання військовозобов’язаних (у тому числі резервістів усіх категорій: офіцерів, сержантів і старшин, солдатів за всіма спеціальностями), підготовки органів управління (штабів), військових частин (підрозділів) стратегічного (оперативного) резерву з метою досягнення їх готовності до виконання завдань за призначенням як у мирний час, так і в особливий період;
підготовка у ВВНЗ (ВНП ВНЗ) – це освітній процес підготовки курсантів (слухачів), ад’юнктів, докторантів за відповідними рівнями вищої освіти для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб ЗС України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
підготовка у наукових установах – це процес підготовки науково-педагогічних і наукових працівників для ВВНЗ (ВНП ВНЗ) та наукових установ з наукових спеціальностей з метою задоволення потреб ЗС України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на посади, які передбачають науковий ступінь;
підготовка у навчальних центрах – це процес систематичного військового професійно-технічного навчання військовослужбовців, спрямований на набуття ними знань, умінь і навичок у військово-професійній діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і військово-професійної культури, необхідних для виконання своїх службових обов’язків на займаній посаді з метою задоволення потреб ЗС України;
колективна підготовка – це цілеспрямований та організований процес послідовних заходів підготовки органів військового управління (штабів), військових частин (підрозділів) за військово-організаційною структурою та створених на тимчасовій основі тактичних груп, який проводиться відповідно до покладених на них завдань з метою досягнення такого рівня польового вишколу і спроможностей, що забезпечить (гарантуватиме) ефективне виконання покладених на них завдань як у мирний час, так і в особливий період;
індивідуальна підготовка – це цілеспрямований та організований процес послідовних заходів навчання та виховання всіх категорій військовослужбовців ЗС України, спрямований на формування у них потрібного рівня знань, умінь, навичок, фахової майстерності, фізичних та психологічних якостей, необхідних для виконання обов’язків за посадою (спеціальністю) як у мирний час, так і в особливий період;
стандарт підготовки – це сукупність вимог до змісту та визначених (очікуваних) результатів підготовки, умов і параметрів та послідовності відпрацювання (алгоритму) навчального матеріалу під час організації і проведення підготовки, оцінювання результатів з метою набуття (підвищення, підтримання) навченості органів військового управління (штабів), військових частин (підрозділів) та досягнення (відновлення) ними рівня боєздатності.
Стандарти підготовки поділяються на стандарти колективної та індивідуальної підготовки і спрямовуються на досягнення оперативної сумісності підрозділів ЗС України і держав – членів НАТО;
стандарт вищої військової освіти – це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності ВВНЗ (ВНП ВНЗ) за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності. Він використовується для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності ВВНЗ (ВНП ВНЗ);
об’єкти підготовки – органи військового управління (штаби), військові частини та підрозділи (кораблі), офіцерський, сержантський (старшинський) та рядовий склад ЗС України, з якими проводяться заходи підготовки;
суб’єкти підготовки – командувачі, командири, начальники всіх рівнів, які планують, організовують, проводять та контролюють заходи підготовки;
цикл навчання – строк, за який орган військового управління, військова частина (підрозділ, корабель) набуває та підтримує здатність виконувати визначені їм завдання і складається з трьох періодів підготовки (базового, інтенсивного та підтримуючого);
період підготовки – строк, протягом якого орган військового управління (військова частина, підрозділ, корабель) знаходиться в одному із визначених станів, а саме: відновлення боєздатності (базовий період); інтенсивної підготовки (інтенсивний період); виконання завдань (підтримання готовності до виконання завдань) за призначенням (підтримуючий період).
1.4. Підготовка ЗС України основується на таких принципах:
професійна спрямованість – відповідність цілей і змісту навчання переліку конкретних завдань, визначених органам військового управління, військовим частинам (підрозділам, кораблям) в оперативних і бойових планах застосування, з наданням пріоритету практичній підготовці (на полігонах, озброєнні і військовій техніці, безпосередньо у військах (силах), яка ґрунтується на стандартах НАТО та відповідає критерію високої ефективності за прийнятних витрат;
науковість – обґрунтованість процесу підготовки та його змісту з позицій останніх досягнень військової науки і техніки; систематичність і послідовність – розподіл змісту підготовки за періодами підготовки (строками навчання у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), наукових установах та навчальних центрах), тісний взаємозв’язок та наступність підготовки, відповідність вимогам стандартів підготовки (вищої військової освіти);
комплексність – системне використання різних форм і методів підготовки для формування у військовослужбовців визначених компетентностей (фахових здібностей) за стандартами підготовки (стандартами вищої військової освіти) для виконання обов’язків за посадою (спеціальністю);
доступність – відповідність навчання його змісту, форм і методів рівню навченості військовослужбовців, що створює передумови для ефективного навчання;
максимальне наближення умов навчання до обстановки реальних бойових дій – навчати тому, що необхідно знати та вміти для якісного виконання завдань за призначенням;
наочність – врахування у процесі підготовки особливостей пізнавальної діяльності військовослужбовців; індивідуальний підхід – персональний підхід до кожного із тих, хто навчається, під час підготовки та проведення занять, розвиток його спроможностей творчо мислити і працювати самостійно.
2. Складові підготовки, форми і методи навчання
2.1. Підготовка ЗС України включає в себе:
оперативну підготовку, яка складається із колективної підготовки органів військового управління та індивідуальної підготовки генералів та офіцерів органів військового управління;
бойову підготовку, яка складається із колективної підготовки штабів, військових частин і підрозділів та із індивідуальної підготовки офіцерів, старшин, сержантів та солдатів штабів, військових частин і підрозділів ланки тактичного рівня;
підготовку резервів, яка складається із колективної підготовки органів військового управління (штабів) оперативного рівня, штабів тактичної ланки, об’єднань (з’єднань), військових частин і підрозділів резерву та із індивідуальної підготовки генералів та офіцерів органів військового управління (штабів) оперативного рівня резерву, офіцерів, старшин, сержантів і солдатів тактичної ланки резерву;
підготовку у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), наукових установах та навчальних центрах, яка складається з:
підготовки у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), що передбачає підготовку військових фахівців (курсантів, слухачів) за відповідними рівнями вищої освіти та індивідуальну підготовку офіцерів, сержантів і солдатів постійного складу ВВНЗ (ВНП ВНЗ);
підготовки у наукових установах, що передбачає підготовку науково-педагогічних і наукових працівників для ВВНЗ (ВНП ВНЗ) та наукових установ та індивідуальну підготовку офіцерів, сержантів і солдатів постійного складу наукових установ;
підготовки у навчальних центрах, що передбачає підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації змінного складу навчальних центрів та індивідуальну підготовку офіцерів, сержантів і солдатів постійного складу навчальних центрів.
2.2. Форми підготовки ЗС України включають:
для колективної підготовки – тренування (роздільні, спільні, командно-штабні, мобілізаційні); навчання (командно-штабні, командно-штабні мобілізаційні, мобілізаційні, тактичні, тактико-спеціальні, льотно-тактичні, корабельні, корабельні комплексні, корабельні тактичні, базові тощо); воєнні ігри; заняття (теоретичні; практичні – тактичні, тактико-спеціальні, тактико-стройові, інструкторсько-методичні тощо); навчальні збори (збори на рейдах, збори-походи кораблів);
для індивідуальної підготовки – курсову підготовку, збори, заняття з визначених програмами індивідуальної підготовки за предметами навчання (лекції, семінари, практичні та групові заняття, групові вправи, літучки, тренування тощо), стажування, самостійну роботу, контрольні заходи тощо.
2.3. Методи підготовки ЗС України розподіляються на: словесно-наочний, вправ, тренувальний, ситуативно-пізнавальний, пошуковий та творчий.
Їх сутність полягає:
словесно-наочного – у систематичному та послідовному доведенні керівником навчального матеріалу, показу (демонстрації) предметів, що вивчаються для отримання тими, хто навчається, нових знань та формування відповідної уяви. Застосовується переважно під час курсової підготовки, проведення занять з предметів навчання тощо; вправ – у багаторазовому виконанні простих (нескладних) дій під наглядом керівника, для закріплення отриманих знань та формування у тих, хто навчається, необхідних навичок. Застосовується переважно під час проведення занять з предметів навчання, тренувань тощо;
тренувального (репродуктивного) – у виконанні комплексних дій, у відповідності з визначеним керівником заняття алгоритмом (завчасно встановленим порядком), для формування необхідних умінь та навичок з метою забезпечення якісного злагодження військово-організаційних структур. Застосовується переважно під час курсової підготовки, проведення занять з предметів навчання, тренувань, навчань тощо;
ситуативно-пізнавального – у проведенні розгляду та обговоренні реальних (імовірних) воєнних дій (їх оперативних або тактичних епізодів), ознайомленні з досвідом управління військами (силами) у воєнних конфліктах та розвитку навиків інформаційно-аналітичної діяльності. Застосовується переважно під час курсової підготовки;
пошукового (евристичного) – у самостійному пошуку тими, хто навчається, інформації (оптимального варіанту дій) за напрямом, який визначив безпосередній начальник (керівник) для здобування додатково необхідних знань (виконання отриманого завдання). Застосовується переважно під час командно-штабних навчань (тренувань);
творчого (дослідницького) – у самостійному пошуку шляхів розв’язання проблемної ситуації (виконання поставленого завдання) для здобування глибоких та всебічних знань з використанням творчих та нестандартних підходів. Застосовується переважно під час воєнних ігор, командно-штабних навчань.
3. Організація підготовки ЗС України
Підготовка органів військового управління, військ (сил), резервів, військових фахівців у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), наукових установах та навчальних центрах організується та проводиться з урахуванням досвіду антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, стандартів підготовки НАТО, умов стану особливого періоду або мирного часу відповідно.
Концепція підготовки ЗС України є основним керівним документом з підготовки ЗС України, який відображає загальний порядок, організацію підготовки, формує погляди на її структуру та зміст.
Порядок планування і проведення заходів підготовки визначається у настановах, деталізується в інструкціях, курсах та інших документах системи оперативних стандартів підготовки.
Для проведення заходів підготовки створюється єдиний стратегічний (оперативний, тактичний) фон, наближений до імовірного характеру дій на загрозливих напрямках.
3.1. Організація підготовки ЗС України в особливий період
Підготовка ЗС України в особливий період організується за стандартами підготовки без циклів навчання та періодів підготовки з урахуванням умов виконання завдань, укомплектованості органів військового управління та військових частин особовим складом, рівня їх навченості, оперативного (бойового) призначення, стану, укомплектованості і справності ОВТ, наявних запасів матеріально-технічних засобів.
3.1.1. Оперативна підготовка проводиться згідно з вимогами Настанови з оперативної підготовки у ЗС України для підвищення рівня навченості військовослужбовців та злагодженості органів військового управління (штабів) з метою забезпечення їх боєздатного стану та готовності до виконання завдань за призначенням з урахуванням бойового досвіду, набутого у ході проведення АТО, та імовірного розвитку оперативної обстановки.
3.1.2. Бойова підготовка організується і проводиться згідно з вимогами Настанови з бойової підготовки у ЗС України та стандартами підготовки.
Підготовка Сухопутних військ, Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій ЗС України організується із урахуванням виконання бойових завдань та особливостей підготовки видів, родів військ та спеціальних військ:
у тих, які виконують бойові завдання, – підвищення та недопущення зниження боєздатності з урахуванням умов оперативної обстановки, готовності до виконання визначених оперативних (бойових) завдань;
у тих, які відновлюють боєздатність, – набуття (удосконалення) здатності виконувати оперативні (бойові) завдання з урахуванням рівня навченості, бойового досвіду, нових форм і способів ведення бою, укомплектованості і справності ОВТ, стандартів підготовки НАТО;
у тих, які виконують завдання в пунктах постійної дислокації, – підтримання боєздатності з урахуванням готовності до виконання визначених бойових завдань в зоні (районі) бойового призначення та нарощування складу угруповань військ (сил).
Підготовка Повітряних Сил ЗС України (авіації, зенітних ракетних та радіотехнічних військ, спеціальних військ) організується згідно з курсами бойової підготовки (за родами авіації), програмами бойової підготовки родів військ та спеціальних військ з урахуванням несення бойового чергування в системі протиповітряної оборони держави та виконання бойових завдань в зоні (районі) бойового призначення.
Підготовка Військово-Морських Сил ЗС України організується:
корабельного складу – з урахуванням технічного стану кораблів і суден забезпечення, термінів судноремонту і введення у бойовий склад нових зразків, несення бойового чергування та заходів міжнародного військового співробітництва;
військ берегової оборони – відповідно до порядку організації підготовки у Сухопутних військах ЗС України; морської авіації – відповідно до порядку організації підготовки у Повітряних Силах ЗС України.
Підготовка військових частин (підрозділів) оперативного (бойового), технічного, тилового та медичного забезпечення організується з урахуванням виконання оперативних (бойових) завдань військами (силами), які входять до складу угруповань військ (сил), відновленням їх боєздатності шляхом практичного відпрацювання питань відновлення (ремонту) ОВТ та всебічного забезпечення.
3.1.3. Підготовка штабів та військових частин резервів здійснюється їх формувачами у відповідності з програмами бойового злагодження та методичними рекомендаціями під безпосереднім керівництвом командирів, штабів військових частин резервів.
Злагодження органів військового управління та бойове злагодження військових частин резервів здійснюється на основі організаційного ядра, особовий склад якого готується в умовах мирного часу під час проведення командно-штабних мобілізаційних навчань і навчальних зборів.
Тривалість, етапи та порядок проведення бойового злагодження резервів визначені Концепцією з формування та підготовки резервів.
3.1.4. Підготовка військових фахівців у ВВНЗ (ВНП ВНЗ) здійснюється:
для здобувачів вищої освіти – за перехідними навчальними планами, що ураховують достроковий випуск військових фахівців відповідних спеціальностей (спеціалізацій), та відповідними робочими програмами навчальних дисциплін;
для осіб сержантського (старшинського) та рядового складу, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації та мають вищу освіту не нижче бакалавра – за програмою підготовки офіцерів.
Перехідні навчальні плани, що ураховують достроковий випуск курсантів і слухачів, робочі програми навчальних дисциплін, кваліфікаційні характеристики випускників курсів військової підготовки за програмою підготовки офіцерів та плани-програми їх підготовки в особливий період, навчально-методичні та дидактичні матеріали з забезпечення проведення навчальних занять в особливий період розробляються у мирний час, уточнюються один раз на рік перед початком навчального року або у разі зміни завдань на підготовку осіб офіцерського, сержантського (старшинського) складу в особливий період.
Організація підготовки у ВВНЗ (ВНП ВНЗ) та навчальних центрах регламентується наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України.
Підготовка військових фахівців у навчальних центрах організується за відповідними робочими навчальними планами і програмами на основі типових з метою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації змінного складу навчальних центрів за відповідними військово-обліковими спеціальностями.
3.2. Підготовка ЗС України у мирний час
Підготовка ЗС України у мирний час організується за стандартами підготовки з циклами навчання та періодами підготовки з урахуванням особливостей підготовки військових частин (підрозділів) родів військ та спеціальних військ видів ЗС України. Вона враховує дислокацію органів військового управління, військ (сил), їх вихід на полігони (навчальні центри) та залучення до несення бойового чергування і заходів міжнародного співробітництва.
3.2.1. Оперативна підготовка проводиться згідно з вимогами Настанови з оперативної підготовки у ЗС України та стандартів підготовки з урахуванням визначених бойових завдань за призначенням.
3.2.2. Бойова підготовка організується і проводиться згідно з вимогами Настанови з бойової підготовки у ЗС України та стандартами підготовки.
Підготовка Сухопутних військ, Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій ЗС України організується за циклами навчання з трьома періодами підготовки.
Основним змістом періодів підготовки є:
базовий (період відновлення боєздатності) – підготовка (відновлення готовності) до бойового злагодження (відновлення та ремонт озброєння і військової техніки, проведення організаційних заходів, переміщення та укомплектування особовим складом, матеріально-технічними засобами), проведення курсової (зборової, фахової) підготовки, одиночної підготовки за модульним принципом, заходів бойового злагодження, відпустки військовослужбовців;
інтенсивний (період інтенсивної підготовки) – набуття (підтримання) здатності виконувати бойові завдання на полігонах (в районах зосередження, базових таборах), проведення тактичних (тактико-спеціальних) навчань, відпрацювання тактичних завдань на незнайомій місцевості зі здійсненням маршу у складі підрозділів, визначення рівня боєздатності, відпрацювання курсових завдань кораблями (катерами, судами забезпечення);
підтримуючий (період підтримання готовності до виконання завдань) – виконання бойових завдань (у визначених районах, районах бойового чергування) на визначених рубежах (позиціях, блокпостах), несення бойового чергування, підтримання готовності до виконання завдань за призначенням.
Тривалість періодів – два місяці. Відповідно до рівня навченості особового складу, стану ОВТ та інших умов термін періодів підготовки може корегуватись (уточнюватись) відповідним начальником (командиром).
Підготовка Повітряних Сил ЗС України (авіації, зенітних ракетних, радіотехнічних військ та спеціальних військ) організується за одинадцятимісячним циклом навчання у відповідності з курсами бойової підготовки (за родами авіації), програмами бойової підготовки родів військ та спеціальних військ з урахуванням виконання завдань несення бойового чергування в системі протиповітряної оборони держави.
Підготовка Військово-Морських Сил ЗС України організується:
корабельного складу – з урахуванням виконання завдань під час походів кораблів, несення бойового чергування, заходів міжнародного військового співробітництва та термінів судноремонту;
військ берегової оборони – відповідно до циклів та періодів підготовки у Сухопутних військах ЗС України; морської авіації відповідно до порядку підготовки авіаційних підрозділів Повітряних Сил ЗС України.
Підготовка військових частин (підрозділів) оперативного (бойового), технічного, тилового та медичного забезпечення організується відповідно до циклів та періодів підготовки у Сухопутних військах ЗС України з урахуванням особливостей їх функціонального призначення, особливостей підготовки та умов обстановки. При цьому відповідні начальники (командири) можуть уточнювати терміни та зміст їх підготовки.
3.2.3. Підготовка штабів та військових частин резервів організується шляхом підготовки особового складу, призначеного до організаційного ядра військових частин резерву. Для цього з формувачами резервів проводяться командно-штабні мобілізаційні навчання з практичною подачею визначеного обсягу мобілізаційних ресурсів на навчальні збори. Керівництво зазначеною підготовкою здійснюватиметься у системі управління бойовою підготовкою ЗС України.
Крім того, у разі потреби, здійснюється перепідготовка офіцерів, солдатів і сержантів на інші посади (інші спеціальності). Офіцери залучаються до науково-практичних конференцій, семінарів, які проводяться у ЗС України.
Підготовка резервів передбачає підготовку офіцерів, солдатів і сержантів у формі зборової підготовки, перепідготовки за іншою спеціальністю, підготовки у складі органів військового управління (штабів) та відповідних частин (підрозділів) для забезпечення готовності до виконання визначених завдань.
3.2.4. Підготовка військових фахівців (змінного складу) у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), наукових установах організується за стандартами вищої освіти відповідних спеціальностей з урахуванням досвіду ведення АТО, змін у формах і способах ведення операцій (бойових дій), прийнятих на озброєння нових зразків ОВТ, впровадження стандартів НАТО.
Підготовка змінного складу у навчальних центрах організується за державним стандартом професійно-технічної освіти щодо здобуття військовослужбовцями рядового та сержантського (старшинського) складу військової служби за контрактом професії відповідно до їх покликань, інтересів та здібностей, військовослужбовцями строкової військової служби – відповідно до їх здібностей, а також перепідготовка та підвищення їх кваліфікації для потреб ЗС України.
Навчальний центр проводить військову професійно-технічну освітню діяльність щодо реалізації потреби ЗС України у професійно-технічній освіті військовослужбовців військової служби за контрактом, оволодінні ними робітничими професіями за освітньо-кваліфікаційним рівнем “кваліфікований робітник” та підготовку військовослужбовців строкової військової служби за військово-обліковими спеціальностями.
Підготовка постійного складу у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), наукових установах та навчальних центрах організується за програмами підготовки та стандартами індивідуальної підготовки.
3.3. Відповідальність за організацію та результати оперативної підготовки покладається:
на Генеральний штаб ЗС України – стосовно структурних підрозділів, що входять до його складу, а також органів військового управління, які йому безпосередньо підпорядковані; командувань видів ЗС України, Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій, Об’єднаного оперативного штабу ЗС України;
на командування видів ЗС України – стосовно управлінь оперативних, повітряних командувань, морських районів, а також структурних підрозділів, що входять до складу командувань видів ЗС України;
на командування Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій, Об’єднаний оперативний штаб, управління оперативних, повітряних командувань ЗС України, морських районів – стосовно командувань (управлінь) та структурних підрозділів, що входять до їх складу.
Відповідальність за організацію та результати бойової підготовки покладається:
на Генеральний штаб ЗС України – стосовно безпосередньо підпорядкованих військових частин;
на командування видів ЗС України – стосовно безпосередньо підпорядкованих військових частин та індивідуальної підготовки за визначеними спеціальностями у виді ЗС України;
на командування Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій, управління оперативних, повітряних командувань ЗС України, морських районів – стосовно підпорядкованих військових частин;
на командирів військових частин – стосовно військової частини та підпорядкованих підрозділів.
Відповідальність за організацію та результати підготовки резервів покладається:
на командування Сухопутних військ ЗС України – стосовно органу військового управління, який формується;
на командування видів, Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій ЗС України, відповідні управління оперативних командувань – стосовно військових частин, які формуються.
Відповідальність за організацію та результати підготовки у ВВНЗ (ВНП ВНЗ), на факультетах, кафедрах військової підготовки у навчальних центрах покладається:
на Міністерство оборони України – стосовно Національного університету оборони України імені Івана Черняховського та ВВНЗ (ВНП ВНЗ), факультетів, кафедр військової підготовки, які йому підпорядковані;
на Генеральний штаб ЗС України – стосовно командувань видів, Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій ЗС України, ВВНЗ (ВНП ВНЗ), які йому підпорядковані;
на командування видів, Високомобільних десантних військ, Сил спеціальних операцій ЗС України – стосовно видових ВВНЗ (ВНП ВНЗ), факультетів, кафедр військової підготовки, навчальних центрів, які їм підпорядковані.
3.4. Перевірка навченості органів військового управління, військових частин (підрозділів) здійснюється за визначеними стандартами підготовки на основі форм: самооцінка, оцінка 1 рівня (сертифікація), оцінка 2 рівня (сертифікація); для корабельного складу – самооцінка 1 рівня, оцінка 1 рівня, самооцінка 2 рівня, оцінка 2 рівня.
Порядок їх проведення та зміст визначається відповідними наказами Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗС України.
4. Використання та розвиток навчальної матеріально-технічної бази
Для підготовки ЗС України використовується навчальна матеріально-технічна база:
міжвидовий центр підготовки підрозділів – з можливістю проводити тактичні навчання з бойовою стрільбою з посиленою механізованою (танковою, десантною, морської піхоти) бригадою при підтримці повітряного та морського компоненту з відпрацюванням всього комплексу тактичних дій;
міжнародний центр миротворчості та безпеки – з можливістю проводити підготовку бригади, починаючи з індивідуальної підготовки, до тактичного навчання з бойовою стрільбою бригади, що підсилюється;
полігони оперативних командувань та Високомобільних десантних військ – з можливістю проводити всі заходи індивідуальної та колективної підготовки до батальйону (дивізіону) включно;
морські полігони – з можливістю проводити підготовку окремих кораблів та корабельних груп, в тому числі з бойовою стрільбою;
авіаційні полігони – з можливістю практичного застосування авіаційних засобів ураження по наземних цілях; полігони військових частин – з можливістю проведення всіх заходів індивідуальної та колективної підготовки, в тому числі тактичних навчань з бойовою (без бойової) стрільби до роти (батареї) включно;
стрільбища – з можливістю виконання вправ стрільб зі стрілецької зброї та озброєння бойових машин (із вкладними стволами) на об’єднаних вогневих містечках;
полігони (морські ділянки) – для ведення вогню далекобійними засобами;
полігони та тренажерні комплекси ВВНЗ (ВНП ВНЗ) і навчальних центрів для підготовки військових фахівців.
Розвиток навчальної матеріально-технічної бази здійснюється поетапно за пріоритетами:
на I етапі:
міжвидовий центр підготовки підрозділів;
міжнародний центр миротворчості та безпеки (з урахуванням міжнародної допомоги);
на II етапі:
загальновійськові полігони оперативних командувань та Високомобільних десантних військ ЗС України;
навчальні центри та полігони вищих військових навчальних закладів;
на IIІ етапі:
полігони військових частин;
приказармена навчальна матеріально-технічна база військових частин.
5. Очікувані результати
Впровадження Концепції дозволить:
- систематизувати фундаментальні положення підготовки ЗС України;
- спрямувати підготовку ЗС України на набуття органами військового управління, військами (силами) здатності виконувати покладені на них завдання відповідно до стандартів підготовки;
- впорядкувати (налагодити) початок планомірного переходу до стандартів НАТО для набуття оперативної сумісності зі збройними силами держав – членів НАТО;
- максимально спрямувати освітній процес у ВВНЗ (ВНП ВНЗ) та наукових установах, підготовку у навчальних центрах на підготовку військових фахівців, які відповідають сучасним вимогам і поєднати його з підготовкою у військах (силах) ЗС України;
- організувати навчальний процес з урахуванням особливостей умов функціонування в особливий період та мирний час;
- збільшити ефективність використання навчальної матеріально-технічної бази.
Використані джерела:
Наказ МОУ від 22.02.2016 № 95 "Про затвердження Концепції підготовки Збройних Сил України"
