Концепцію схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 19-р. "Про схвалення Концепції Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2020 року".
Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована ПрограмаВітчизняний оборонно-промисловий комплекс не має змоги задовольнити потреби Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань у сучасному озброєнні та військовій техніці в умовах проведення антитерористичної операції, в особливий період, а також для забезпечення обороноздатності країни у мирний час, що загрожує національній безпеці.
Різке погіршення стану реального сектору економіки, зменшення обсягів виробництва промислової продукції у 2014 році на 10,1 відсотка, у першому півріччі 2015 р. на 20,5 відсотка пов’язане, зокрема, із зниженням основних економічних показників діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу.
За останні роки втрачені традиційні внутрішні та міждержавні коопераційні виробничі і науково-технічні зв’язки підприємств оборонно-промислового комплексу.
Матеріальна шкода, яку заподіяла Російська Федерація Україні внаслідок знищення підприємств оборонно-промислового комплексу у Донецькій та Луганській областях, а також “націоналізація” та незаконне вилучення державного майна в Автономній Республіці Крим і м. Севастополі є одними з важливих факторів, які не дали змоги підприємствам оборонно-промислового комплексу забезпечити Збройні Сили, інші утворені відповідно до законів військові формування необхідним озброєнням та військовою технікою.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом
Основними причинами незадовільного функціонування ОПК є:
- збільшення обсягу потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань в озброєнні та військовій техніці у зв’язку із загрозою національним інтересам і національній безпеці;
- високий рівень фізичного і морального зносу основних виробничих фондів, структурна деформація та незбалансованість оборонно-промислового комплексу, низька ефективність використання науково-виробничої бази;
- неефективність діючої системи управління оборонно-промисловим комплексом;
- незавершеність реформування оборонно-промислового комплексу;
- недосконалість нормативно-правового забезпечення у сфері функціонування оборонно-промислового комплексу;
- втрата провідної ролі наукових досліджень у розробленні та впровадженні сучасних технологій виробництва озброєння та військової техніки;
- низький рівень продуктивності праці, значна енергомісткість виробництв, відставання в технологічному розвитку від провідних держав світу;
- відсутність замкнутих технологічних циклів виробництва значної частини видів озброєння та військової техніки;
- відсутність в Україні необхідних умов для розвитку мікроелектроніки, нанотехнологій, що унеможливлює створення перспективних зразків озброєння та військової техніки;
- недостатність ресурсного забезпечення, нераціональне та неефективне використання наявних ресурсів;
- недостатні обсяги державного оборонного замовлення;
- незадовільний рівень фінансування з державного бюджету заходів щодо розвитку оборонно-промислового комплексу;
- нераціональне проведення конверсії та диверсифікації;
- втрата коопераційних зв’язків з Російською Федерацією, що зумовило необхідність термінового розв’язання проблеми мінімізації імпортозалежності;
- залежність ракетно-космічної промисловості, авіа-, судно-, двигунобудування, радіоелектроніки від імпорту комплектуючих виробів і матеріалів;
- втрата традиційних ринків експорту продукції військового призначення та подвійного використання і, як наслідок, зменшення обсягів виробництва, а також коштів підприємств, спрямованих на створення і модернізацію зразків озброєння, військової і спеціальної техніки, які користуються попитом на зовнішньому та внутрішньому ринку;
- невизначеність на державному рівні пріоритетів військово-технічної та оборонно-промислової політики, політики військово-технічного співробітництва;
- відсутність системних заходів щодо державної підтримки експорту високотехнологічної продукції, зокрема продукції оборонно-промислового комплексу;
- незадовільний стан забезпечення підприємств оборонно-промислового комплексу висококваліфікованими робітничими, технічними та інженерними кадрами.
Розв’язання зазначених проблем можливе шляхом здійснення програмно-цільових комплексних заходів, що передбачають:
удосконалення законодавства у сфері функціонування оборонно-промислового комплексу;
реструктуризацію, реорганізацію і корпоратизацію підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі створення науково-виробничих об’єднань;
забезпечення реалізації інвестиційно-інноваційної політики розвитку оборонно-промислового комплексу;
впровадження сучасного ринкового механізму господарювання, зокрема закупівлю за кордоном ліцензій на виробництво окремих виробів, трансфер передових технологій із технологічно розвинутих країн, а також застосування лізингових та офсетних схем, розвиток та удосконалення державно-приватного партнерства;
удосконалення системи науково-технічної і виробничої кооперації на внутрішньому та зовнішньому ринку;
поглиблення військово-технічного співробітництва з країнами-партнерами, зокрема за новими напрямами міжнародної науково-технічної та виробничої кооперації;
створення комплексної державної системи організації виробництва для виготовлення, модернізації, ремонту та утилізації продукції військового та цивільного призначення і подвійного використання; масове виробництво окремих зразків озброєння та військової техніки для їх застосування у разі загрози національній безпеці;
удосконалення процедури державних закупівель під час виконання державного оборонного замовлення як складової частини політики національної безпеки;
удосконалення процедури визначення ціни на продукцію оборонного призначення з метою запобігання корупції під час здійснення процедури закупівель за державним оборонним замовленням; збереження і підвищення рівня кадрового потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу.
Мета Програми
Метою Програми є створення умов для підвищення рівня функціонування оборонно-промислового комплексу, що дасть змогу задовольнити потреби Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань у сучасному озброєнні та військовій техніці, а також сприятиме створенню та розвитку цілісної системи оборонно-промислового комплексу на принципах збалансованості відповідно до потреб внутрішнього та зовнішнього ринку.
Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів
Можливі три варіанти розв’язання проблеми, що передбачають:
перший (саморегуляція) — відсутність прямої державної фінансової підтримки та впровадження ряду преференцій згідно з податковим та митним законодавством, що сприятиме розвитку оборонних галузей промисловості переважно за рахунок реалізації зовнішньоекономічних контрактів у сфері військово-технічного співробітництва, державно-приватного партнерства. Разом з тим бюджетне фінансування підприємств оборонного сектору економіки, крім державного оборонного замовлення, фактично відсутнє.
Недоліками даного варіанта є неконтрольований розвиток наукових організацій і виробничих підприємств оборонно-промислового комплексу, неможливість створення виробничих потужностей з випуску складної наукоємної продукції, що може призвести до виникнення додаткових проблем у діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу, дисбалансу в структурі промислового виробництва і загрози знищення виробництва деяких видів озброєння та військової техніки, необхідних для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань;
другий (інвестиційно-інноваційний) — реалізацію державної політики, спрямованої на удосконалення системи функціонування оборонно-промислового комплексу за рахунок інвестиційно-інноваційної діяльності.
Перевагами такого варіанта є:
удосконалення структури оборонно-промислового комплексу;
залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс з використанням державних, приватних та іноземних фінансових ресурсів, які будуть спрямовані на технологічне оновлення основних фондів підприємств;
створення системи науково-технічної і виробничої кооперації;
впровадження у виробництво нової техніки та наукоємних технологій і матеріалів, створення яких передбачено державними цільовими оборонними програмами;
планування та виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, підвищення технологічного рівня процесів виробництва;
здійснення заходів щодо забезпечення збільшення обсягу та рівномірного протягом року фінансування державного оборонного замовлення.
Недоліком даного варіанта є необхідність залучення значного обсягу коштів державного бюджету, зокрема на початковому етапі розв’язання проблеми за цим варіантом;
третій (комплексний), оптимальний — забезпечення технологічного лідерства оборонно-промислового комплексу серед галузей промисловості, технологічне оновлення основних фондів, реструктуризацію, реорганізацію і корпоратизацію підприємств оборонно-промислового комплексу, залучення інвестицій для реалізації інноваційних проектів, що сприятиме забезпеченню максимального економічного ефекту від залучення фінансових і виробничих ресурсів для удосконалення діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу, здійснення контролю за активами таких підприємств, а також дасть змогу розширити внутрішній та зовнішній ринок продукції військового призначення та подвійного використання.
Перевагами такого варіанта є:
забезпечення технологічного розвитку підприємств оборонно-промислового комплексу за рахунок інвестиційно-інноваційної діяльності, у тому числі застосування офсетних схем та трансферу технологій, закупівля за кордоном ліцензій на виробництво окремих виробів;
впровадження механізмів державно-приватного партнерства;
збільшення частки приватних та іноземних фінансових ресурсів у реалізації проектів оборонно-промислового комплексу;
зменшення навантаження на державний бюджет у частині фінансування заходів щодо реформування оборонно-промислового комплексу.
Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми
Розв’язання проблеми здійснюється шляхом виконання комплексу завдань і заходів за такими пріоритетними напрямами розвитку оборонно-промислового комплексу:
нарощування технічного та технологічного потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу для максимального задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань у сучасному озброєнні та військовій техніці;
забезпечення технологічного розвитку оборонно-промислового комплексу за рахунок інвестиційно-інноваційної діяльності, у тому числі застосування офсетних схем та трансферу технологій; розроблення та виробництво конкурентоспроможних видів озброєння та військової техніки;
імпортозаміщення технологій, послуг, товарів, комплектуючих виробів і матеріалів виробництва Російської Федерації та збільшення їх власного виробництва;
удосконалення законодавства у сфері виробництва озброєння та військової техніки, його гармонізація із законодавством країн Європейського Союзу та держав — членів НАТО;
реструктуризація, реорганізація і корпоратизація підприємств оборонно-промислового комплексу та удосконалення системи управління таким комплексом;
поліпшення фінансово-економічного стану підприємств оборонно-промислового комплексу;
впровадження механізму стратегічного менеджменту оборонно-промислового комплексу;
удосконалення базових і критичних технологій виготовлення озброєння та військової техніки, максимальне завантаження та ефективне використання науково-виробничої бази підприємств оборонно-промислового комплексу;
впровадження економічного механізму державної підтримки реалізації пріоритетних проектів, надання державних гарантій;
вдосконалення системи стандартизації, уніфікації та управління якістю.
Виконання Програми здійснюється двома етапами.
На першому етапі (2016—2017 роки) передбачається:
забезпечення Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань відновленими, відремонтованими та модернізованими озброєнням та військовою технікою;
підготовка до серійного виробництва окремих новостворених, а також інших зразків озброєння та військової техніки відповідно до завдань Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року;
системне реформування структури діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу;
проведення ремонту, підготовка до експлуатації та модернізація озброєння та військової техніки;
підготовка до серійного виробництва прийнятих на озброєння зразків військової техніки;
удосконалення нормативно-правового, зокрема законодавчого, забезпечення у сфері функціонування оборонно-промислового комплексу;
формування ефективної системи державного управління оборонно-промисловим комплексом, визначення центрального органу виконавчої влади, який забезпечуватиме формування та реалізацію державної політики у сфері функціонування і розвитку оборонно-промислового комплексу;
проведення реструктуризації та корпоратизації підприємств оборонно-промислового комплексу;
визначення можливості створення замкнутих технологічних циклів виробництва окремих видів озброєння та військової техніки для задоволення першочергових потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань;
розширення внутрішніх та зовнішніх коопераційних зв’язків підприємств оборонно-промислового комплексу;
визначення заходів та механізму імпортозаміщення;
забезпечення диверсифікації експортного потенціалу;
застосування сучасних методів організації праці на виробництві;
забезпечення державної підтримки високотехнологічних підприємств, діяльність яких спрямована на розвиток озброєння та військової техніки;
впровадження новітніх технологій;
вдосконалення системи стандартизації, уніфікації та управління якістю;є
запровадження дієвого механізму взаємодії державних замовників з оборонного замовлення та підприємств оборонно-промислового комплексу з питань розроблення та виробництва озброєння та військової техніки;
запровадження гарантованої державної фінансової підтримки реалізації пріоритетних проектів з оборонного замовлення в повному обсязі;
забезпечення розвитку конструктивного військово-технічного співробітництва з країнами-партнерами в частині обміну інформацією та забезпечення Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань озброєнням та військовою технікою згідно із стандартами НАТО.
На другому етапі (2018—2020 роки) передбачається:
організація виробництва та виробництво новітніх зразків озброєння та військової техніки відповідно до завдань Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року;
завершення реформування оборонно-промислового комплексу;
серійне виробництво новітніх зразків високотехнологічного озброєння та військової техніки;
завершення реструктуризації, реорганізації і корпоратизації підприємств оборонно-промислового комплексу, технічного та технологічного переоснащення виробництва;
проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з розроблення новітніх зразків і комплексів озброєння та військової техніки;
розроблення та впровадження новітніх технологій, удосконалення базових і критичних технологій виготовлення озброєння та військової техніки;
збільшення обсягів власного виробництва важливих для виробництва озброєння та військової техніки комплектуючих виробів і матеріалів;
досягнення повної незалежності від Російської Федерації у виробництві озброєння та військової техніки;
активне просування на зовнішній ринок озброєння та військової техніки вітчизняного виробництва.
Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності
Виконання Програми дасть змогу забезпечити:
модернізацію і розвиток оборонно-промислового комплексу;
імпортозаміщення технологій, послуг, товарів, комплектуючих виробів і матеріалів виробництва Російської Федерації;
збільшення обсягу виробництва озброєння та військової техніки, досягнення максимального рівня рентабельності;
виконання державного оборонного замовлення, завдань, планів заходів щодо ремонту, модернізації та утилізації продукції військового призначення і подвійного використання; зміцнення позицій України на світовому ринку озброєння;
здійснення структурної перебудови оборонно-промислового комплексу;
запровадження дієвого механізму формування та реалізації державної військово-промислової та військово-технічної політики;
створення економічно ефективних замкнутих технологічних циклів виробництва необхідних видів озброєння та військової техніки для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань;
збереження, розвиток і підвищення рівня кадрового потенціалу підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі державне замовлення щодо безперервної підготовки робітничих, технічних та інженерних кадрів, зокрема вищими та професійно-технічними навчальними закладами, для задоволення потреб оборонних галузей промисловості;
задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань у сучасному озброєнні та військовій техніці в умовах проведення антитерористичної операції, в особливий період, а також для забезпечення обороноздатності країни у мирний час;
конкурентоспроможність продукції оборонно-промислового комплексу;
високий рівень обороноздатності держави.
Очікуваними результатами виконання Програми, зокрема, є:
в економічній сфері — зростання індексу промислової продукції підприємств оборонно-промислового комплексу на 12—15 відсотків щороку, зниження трудомісткості продукції не менш як на 10 відсотків щороку і підвищення рентабельності виробництва та продуктивності праці;
у соціальній сфері — підвищення соціальних стандартів на підприємствах оборонно-промислового комплексу (підвищення заробітної плати на 10 відсотків щороку), рівня кваліфікації кадрів, збереження існуючих та створення нових робочих місць, запровадження економічних механізмів стимулювання, правового і соціального захисту працівників підприємств оборонно-промислового комплексу, забезпечення збереження та створення понад 20 тис. нових робочих місць;
в екологічній сфері та сфері енергозбереження — впровадження мало- та безвідходних технологій, що забезпечить ресурсозбереження і досягнення природоохоронних цілей, а також сучасних технологій, що сприятиме зниженню енергетичної складової частини собівартості продукції не менш як на 20 відсотків;
у сфері науково-технічного, технологічного та виробничого розвитку — застосування новітніх зразків озброєння та військової техніки, виробництво військової техніки і боєприпасів з урахуванням сучасних технологій, які відповідають європейським та міжнародним стандартам, збільшення частки інноваційної продукції в обсязі виробництва промислової продукції до 40 відсотків, запровадження планового нарощування виробничих потужностей і технічного переозброєння не менш як 90 підприємств, досягнення повної незалежності від Російської Федерації у виробництві озброєння та військової техніки, формування переліку базових і критичних технологій виготовлення озброєння та військової техніки, забезпечення їх розвитку;
у військовій сфері — задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань і правоохоронних органів у озброєнні та військовій техніці, у тому числі новітніх зразках, в обсягах і строки, що визначені у Державній цільовій оборонній програмі розвитку озброєння і військової техніки на період до 2020 року, утилізація не придатної для використання продукції військового призначення і подвійного використання;
у зовнішньоекономічній сфері — підвищення експортного потенціалу, зміцнення позицій держави на світовому ринку озброєння, забезпечення участі підприємств оборонно-промислового комплексу в реалізації міжнародних проектів військово-технічного співробітництва, збільшення середньорічного обсягу експорту промислової продукції підприємств оборонно-промислового комплексу не менш як на 10 відсотків.
Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми
Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів підприємств оборонно-промислового комплексу, зокрема на засадах державно-приватного партнерства, інвестицій, пільгового кредитування, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначається щороку виходячи з можливостей державного бюджету під час формування його показників. Державна підтримка виконання Програми надається за пріоритетними проектами на паритетних засадах — 50 відсотків за рахунок коштів державного бюджету, 50 відсотків за рахунок інвестицій та інших джерел.
Використані джерела:
Розпорядження КМУ від 20.01.2016 № 19-р. "Про схвалення Концепції Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2020 року"
