За наказом Міністра оборони України, Сили спеціальних операцій (ССпО), новий окремий вид українських Збройних Сил, очолив генерал-майор Ігор Луньов. До цього він був першим заступником командувача - начальником штабу Високомобільних десантних військ, а на початку 2000-х років командував 25-ю десантною бригадою.
Впродовж війни на сході України Луньов отримав два ордени Богдана Хмельницького і з полковника став генерал-майором. Він має досвід об’єднання десантних бригад і корпусів в окремий вид військ – Високомобільні десантні.
У Генштабі зазначають, що це може бути однією з причин, чому Луньов очолив ССпО – він знає як перетворити окремі підрозділи в одну працюючу структуру. Радіо Свобода вдалося поспілкуватися зі щойно призначеним командувачем Сил спеціальних операцій.
Якими мають бути сили спецоперацій? Які етапи їхнього створення і розвитку?
Концепцію створення і розвитку Сил спецоперацій (ССпО) довгий час опрацьовували і погоджували із експертами, які служили в управлінні спецоперацій Генерального штабу у різні роки, обговорювалась із представниками офісу НАТО, зокрема Литви. У цій країні створено аналогічний окремий вид сил, вони допомагають нам у правовому полі і у питаннях організації підготовки фахівців.
Наразі концепція пройшла усі етапи погодження і затверджена наказом Міністра оборони України. ССпО є окремим видом сил. Зараз триває робота над законом про Сили спеціальних операцій.
Сформоване командування ССпО, яке буде безпосередньо керувати військовими частинами, які будуть передані силам спецоперацій. В першу чергу це бойові військові частини, а також частини інформаційно-психологічних операцій.
Концепція передбачає поетапне набуття оперативно-бойових навичок. На першому етапі, протягом 2016 року, військові частини спецназу будуть підпорядковані командуванню ССпО.
Протягом 2016 року будуть також створені військові частини управління, обслуговування та охорони. Одне з ключових питань – створення центру спеціальних операцій. Рішення про його створення вже ухвалене, визначене місце дислокації, затверджений штатний розклад спеціалістів.
Ми вивчали практику західних партнерів, нам допомагали представники офісу НАТО. Просто зараз на базі військової частини спеціального призначення в Хмельницькому проходять навчання майбутні інструктори для цього центру. Також із залученням інструкторів країн НАТО готуються окремі малі підрозділи – групи спецназу. Інструкторами центру стали військовослужбовці, які мають бойовий досвід в зоні АТО і розуміють, що вони хочуть отримати від спеціалістів НАТО.
На другому етапі, до кінця 2017 року, планується провести вдосконалення підготовки усіх частин за стандартами НАТО. Має відбутися синхронізація українських підрозділів із аналогічними підрозділами країн НАТО. Заплановані спільні навчання із західними колегами.
Задача створення ССпО для нашої країни нова. ССпО виконують не лише розвідувальні задачі, а також, наприклад, інформаційні – нам потрібний ресурс, ми маємо працювати з інформацією, піаром, тощо. На цьому етапі увагу планується приділити технічному оснащенню військових частин – у цьому нам готові допомагати західні партнери. Йдеться про засоби зв’язку, навігації, доставки й евакуації.
Кого в першу чергу будуть готувати в цьому центрі? Чи пройде перепідготовку особовий склад існуючих полків спецназу?
Структура підготовки передбачає два напрямки. Бойові дії чи війна, як це не називай, тривають, і армія поповнюється за рахунок мобілізації. Тому щоб змінити тих, хто демобілізується, призвані будуть в цьому центрі проходити двохмісячний курс підготовки і поповнювати існуючі підрозділи. Але це не головний напрямок, паралельно ми будемо відбирати з армії тих контрактників, хто відповідає напрацьованим критеріям, має бойовий досвід не менше року. Для таких військовослужбовців ми готуємо навчальний курс на півроку.
Навчання мобілізованих – вимушений захід. Коли війна починалася, військові частини спеціального призначення були укомплектовані контрактними бійцями, але зараз самі полки стали більшими і доволі високий відсоток вояків там – мобілізовані. Є серед них і ветерани спецназу, але не всі залишаються через рік служби, дехто йде. Наразі перерозподілом мобілізованих і створенням окремих груп займаються командири полків та інші офіцери в підрозділах, що мають добрий бойовий досвід.
Як ваш бойовий досвід допоможе вам керувати ССпО?
Функції Високомобільних десантних військ і функції Сил спеціальних операцій перегукуються лише в тому, що вони обидва захищають Батьківщину. Десантники – це добре підготована мотивована піхота, але в 2014 році нам довелося виконувати задачі і Національної гвардії, і Сухопутних військ, і частково сил спецназу.
Водночас полки спецназу виконували задачі, які не мають виконувати спецназівці – охороняли периметр баз, супроводжували колони техніки і таке інше. Навесні і влітку 2014 року я керував обороною аеропорту в Краматорську, до складу угруповання також входили підрозділи спеціального призначення.
Група 8-го полку спеціального призначення, зокрема, знайшла і знищила розрахунок ПЗРК і захопили журналістів Life News. Пізніше у цих журналістів знайшли відеоматеріали, на яких ці журналісти показували куди стріляти розрахунку зенітного комплексу, знімали, як розстрілювали десантників 95-ї десантної бригади. Я це говорю до того, що на той момент ми виконували ті задачі, які могли виконувати, і це було правильно.
Ви згадали як військового партнера Литву, але її збройні сили не брали такої активної участі у бойових діях, як українські Збройні Сили. Чому вони можуть навчити?
Не зовсім вірно. Вони беруть участь у бойових діях в Афганістані, і це саме досвід роботи Сил спеціальних операцій – отримання інформації і вплив на розвиток ситуації. Чому вони можуть нас навчити – до війни ми готували бійців за старим методиками. І нормативи в нас правильні були, і головна вимога – виконати бойові завдання – була правильною. Але якщо в наших умовах це досягалося постійними тренуваннями і повторами, то тепер ми маємо увімкнути мислення і робити це свідомо. Цьому і навчають методики НАТО.
Коли планують завершити реформу Сил спецоперацій?
Кінцевий термін – 2020 рік.
Михайло Штекель
Використані джерела:
radiosvoboda.org
