Автор:
Батальйон радіологічного, хімічного і бактеріологічного захисту (РХБЗ), направлений Україною в березні 2003-го року в Кувейт і призначений для ліквідації наслідків у разі застосування Іраком зброї масового ураження, був сформований і підготовлений ще до офіційного запрошення на участь у цій операції.
«Політично виправданий крок»
Через деякий час після терактів в Америці 11-го вересня 2002 року, Сполучені Штати почали підготовку до війни з Іраком - у Вашингтона з Багдадом були давні протиріччя, а події 11-го вересня стали потужним каталізатором.
Офіційно про підготовку до вторгнення ще ніхто не говорив - у світі поки йшла активна полеміка на рівні Ради Безпеки ООН з прийняттям відповідних резолюцій по Іраку, пов'язаних з розробкою Багдадом зброї масового знищення, у тому числі і хімічної. Проте вже восени 2002-го року Сполучені Штати почали «сколочувати» угруповання сил, якій в подальшому належало виступити проти режиму Саддама Хусейна.
Однією із загроз, що виходили від Іраку, була можливість застосування хімічної зброї, запаси якої становили, за даними ООН, від 20 до 25 000 літрів розчину з бацилами сибірської виразки, 1000 тонн нервово-паралітичного газу VX, інші отруйні речовини - газ зарин, іприт, 6 500 хімічних бомб, 18 мобільних лабораторій для виготовлення біологічної зброї.
Для захисту від усього цього арсеналу потребувалась достатня кількість підрозділів, здатних здійснювати як РХБ розвідку, так і, в разі необхідності, обробку техніки, озброєння і місцевості. Участь в операції Коаліційних сил було запропоновано ряду держав, зокрема, Польщі, Румунії, Словаччини та Чехії. Однак їх підрозділи РХБ захисту були хоч і добре оснащеними, але досить нечисленними. Союзникам ж був потрібен підрозділ, здатний організувати масштабний захист (обробку) місцевості. Підготувати такий підрозділ було запропоновано Україні.
Не будемо вдаватися у вивчення політичних мотивів, з яких Україна була змушена пропонувати США і НАТО свої послуги у наданні військових підрозділів. Однак у грудні 2002-го року у складі 704-го окремого полку РХБЗ, що входить до складу Об'єднаних сил швидкого реагування ЗС України та дислокованого у місті Самборі Львівської області, почалося формування ще одного батальйону РХБ захисту.
Підготовка 19-го обРХБЗ
Батальйон комплектувався солдатами на контрактній основі, яких збирали з усієї України.
Підрозділи при цьому комплектувалися:
Багато хто з солдатів і офіцерів вже мали досвід виконання завдань у миротворчих місіях.
На день формування 73 військовослужбовця були нагороджені медалями ООН "На службі миру", 42 - медалями НАТО "На службі миру і свободи" і 2 людини - медаллю "Воїну-інтернаціоналісту".
Командиром батальйону був призначений заступник командира 704-го полку РХБ захисту з озброєння підполковник Оніщук Юрій Васильович,начальником штабу - першим заступником командира батальйону - підполковник Кіцул Василь Степанович.
підполковник Оніщук Юрій Васильович, командир 19-го окремого батальйону РХБ захисту (з 31-го липня 2003 року - командир 19-го окремого спеціального батальйону 5 омбр)
Народився 28 серпня 1969 року у м. Самбір Львівської області. Закінчив Тамбовське вище військове командне Червонопрапорного училища хімічного захисту імені М. І. Подвойського в 1990-му році. До призначення командиром 19-го обРХБЗ проходив службу на посадах командира взводу, роти, начальника штабу і командира батальйону, заступника командира полку з озброєння. За успішне виконання завдань у Кувейті та Іраку нагороджений орденом Данила Галицького і відзнакою МО України «Доблесть і Честь»
27-го грудня 2002 року, на військовому аеродромі міста Новий Калинів, на Львівщині, з тільки що сформованим батальйоном РХБ захисту відбулися тактико-спеціальні навчання під загальним керівництвом першого заступника командувача військами Західного оперативного командування Сухопутних військ генерал-лейтенанта Валерія Фролова.
У ході навчань, в яких було задіяно майже 600 військовослужбовців та близько 170 одиниць спеціальної військової техніки, військові хіміки протистояли умовному десантному терористичному угрупованню противника, яке захопило важливий військовий об'єкт з використанням хімічних засобів нападу. Дії батальйону супроводжувалися веденням активної радіаційної та хімічної розвідки, а також заходами з дегазації умовно забруднених місцевості і техніки.
Військовими аташе іноземних країн, які були присутні на цих навчаннях, тоді було відзначено повну відповідність батальйону сучасним вимогам, висока підготовка особового складу і готовність до виконання завдань за призначенням.
4-го лютого 2003 року Президент Кучма заявив, що Україна готова надати в розпорядження ООН батальйон радіологічного, хімічного і бактеріологічного захисту.
А 20-го лютого на засіданні РНБО України було прийнято рішення направити в район Перської затоки 19-й батальйон РХБ захисту для участі в заходах щодо забезпечення безпеки населення країн Перської затоки і Близького Сходу.
Як зазначалося, "обраний Україною гуманітарний варіант є політично виправданим кроком і дозволяє зберегти партнерські відносини нашої держави з усіма країнами-учасницями конфлікту". "Це також буде сприяти зміцненню міжнародного авторитету України, підвищенню її іміджу як активного учасника складних міжнародних процесів".
Спочатку пункт призначення українського батальйону в районі Перської затоки був невідомий. Хтось називав країною, де буде дислокуватися батальйон, Кувейт, хтось (зокрема, спікер Верховної Ради Володимир Литвин) - Бахрейн.
Чому саме ці країни розглядалися, як місця ймовірного розміщення підрозділів РХБЗ міжнародної коаліції, адже з Іраком межують й інші держави, також підтримали військові дії проти Саддама?
Однією з головних причин був той факт, що, наприклад, Кувейт був плацдармом для розміщення основної частини угруповання наземних військ Коаліційних сил, іншою причиною був напрямок вітрів, що дмуть на території Іраку. У разі застосування Іраком ЗМУ проти наступаючих військ Коаліції, вітри понесли б отруйні хмари в бік Перської затоки, в Кувейт, а далі - в Бахрейн.
За словами секретаря РНБО Євгена Марчука, формально для направлення українського батальйону необхідне офіційне запрошення від тієї країни, в якій він буде дислокуватися, і яке має бути закріплене двосторонньою угодою і ратифікована українським парламентом.
7 березня 2003 року Держава Кувейт направило України ноту з проханням направити український підрозділ для організації протистояння можливим хімічним або бактеріологічними ударам з боку Іраку.
18 березня 2003 року Президентом України був підписаний Указ № 227 "Про направлення 19-го окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України до Держави Кувейт для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можливого застосування зброї масового ураження і в ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт".
А 20 березня Уряд прийняв закон "Про схвалення рішення Президента України про направлення 19 окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту Збройних Сил України до Держави Кувейт для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можливого застосування зброї масового ураження та у ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт".
З цього моменту додатково сформований батальйон 704-го полку РХБЗ Західного оперативного командування стає 19-м окремим батальйоном радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Сформованій частини було присвоєно умовне найменування - військова частина А2174.
Організаційно-штатна структура 19-го окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту за станом на 21 березня 2003 року склала:
Всього - 532 військовослужбовців, з них:
офіцерів - 65, прапорщиків - 35, сержантів - 75, солдат - 357.
Однак пізніше, вже в ході перекидання, відповідно до директив Міністра оборони України, структура і чисельність батальйону була змінена.
Були повністю скорочені:
У штат введений інженерно-саперний взвод.
Таке рішення приято після того, як на місце запланованої дислокації в Кувейті прибула оперативна група батальйону, яка з'ясувала, що немає необхідності у перебуванні там деяких підрозділів у зв'язку з добре налагодженою системою забезпечення приймаючої сторони.
Організаційно-штатна структура батальйону станом на 30 березня 2003 року склала:
Всього - 448 військовослужбовців, з них:
офіцерів - 65, прапорщиків - 30, сержантів - 67, солдат - 286.
Кількість техніки склала 125 одиниць, з них бронетанкової техніки - 6, автомобільної - 119.
Місія
Вранці 20-го березня 2003 року війська міжнародної Коаліції під керівництвом США почали в Іраку військову операцію Iraqi Freedom.
А 22-го березня з України до Держави Кувейт почалася передислокація 19-го окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
Перекидання проводилася з 22 березня по 6 квітня 2003 року з аеропорту "Скнилів" м. Львова до аеропорту "Ель-Кувейт" Держави Кувейт військово-транспортними літаками Іл-76МД Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіатранспортна компанія". Для перекидання знадобилося 53 рейси.
Передову оперативну групу у кількості 15 осіб, яка протягом двох тижнів забезпечувала перші кроки життєдіяльності українського підрозділу в Кувейті, очолював перший заступник командувача військами Західного ОК генерал-лейтенант Валерій Фролов.
Подібна передислокація військового підрозділу повітрям, коли за шістнадцять діб на відстань понад 4-х тисяч кілометрів на територію іншої держави були доставлені близько 450 військовослужбовців та 125 одиниць техніки, у Збройних Силах України була проведена вперше.
Відповідно до угоди між Україною та Кувейтом, перед батальйоном ставилися такі основні завдання:
Організаційно 19-й батальйон увійшов до складу Коаліційних об'єднаних оперативних сил з врегулювання кризи і знаходився під загальним командуванням Генерального штабу Збройних сил України.
Планування бойового застосування батальйону на оперативному і тактичному рівнях проводилося під керівництвом командувача ВМС Центрального командування Збройних сил США.
При цьому передбачалося узгодження прийнятих рішень з Генштабом України. Безпосереднє керівництво застосуванням батальйону покладалося на штаб Коаліційних об'єднаних оперативних сил по врегулюванню кризи.
Офіційні особи в той час в Україні стверджували, що наш батальйон має чисто гуманітарну місію, буде розташовуватися в Кувейті і на територію Іраку вводитися не буде. Однак це не зовсім відповідало дійсності.
У перші ж дні перебування батальйону в Кувейті командуванню хімбату повідомили, що по закінченню активної фази операції в Іраку батальйон буде «запрошений» до Іраку. У цьому випадку основним завданням в Іраку 19-му батальйону вказувалася охорона об'єктів та доставка гуманітарних вантажів. Ця інформація була негайно передана в Генеральний штаб ЗС України.
Табір Кемп-Аріфджан, де розмістився український батальйон, знаходився в 180 кілометрах від західної і в 125 від північного кордонів Кувейту з Іраком. До столиці Держави, міста Ель-Кувейт, близько 50 кілометрів. У восьми кілометрах - Перську затоку. Навколо табору - пустеля.
Спочатку планувалося, що хімбат буде розташований у військовому таборі Кемп-Доха, що на п'ятдесят кілометрів ближче до іраксько-кувейтської кордоні, ніж Аріфджан. Проте враховуючи перенаселеність цієї військової бази і значну віддаленість від об'єктів, які нашому батальйону належало контролювати, було прийнято рішення про зміну місця дислокації.
Разом з українським батальйоном в комплект підрозділів РХБ захисту військ Коаліції входили підрозділи США, Німеччини, Словаччини, Чехії та Румунії. Всі вони мали певну спрямованість діяльності.
Американці і німці відповідали за ведення РХБ розвідки, чехи і словаки мали ефективні засоби для обробки військової техніки, а наш батальйон міг забезпечити масштабну обробку місцевості і санітарну обробку цивільного населення.
Періодично із зазначеними підрозділами в районі бази Кемп-Доха, де перебував великий командний центр. проводились спільні масштабні навчання.
У Кемп-Аріфджані базувалися в основному тилові і допоміжні підрозділи. Табір був досить добре захищений - подвійна система охорони, у складі якої знаходилися і кувейтські підрозділи протиповітряної оборони.
У разі зарубки пуску будь-якої ракети на території Іраку, незалежно від того, в який район вона летить, у таборі (як і по всій території Кувейту) оголошувалася повітряна тривога. Весь особовий склад негайно ховався в спеціально обладнаних бомбосховищах, облаштованих по всьому табору. Назовні залишалася тільки охорона табору.
Кілька разів неперехоплені кувейтськими або коаліційними силами ППО ракети падали в 30-50 кілометрах від табору.
Серйозних руйнувань або людських жертв такі обстріли не завдавали. Однак керівництвом не відкидалася ймовірність знаходження в боєголовках впалих ракет отруйних речовин. Тому для перевірки на місце падіння виїжджали спеціальні групи радіаційної, хімічної і біологічної розвідки.
Від українського батальйону для виконання таких завдань залучалася пересувна лабораторія. Кожні 15 хвилин по всьому периметру табору бралися і досліджувалися проби грунту і повітря. До тих пір, поки лабораторія не давала інформацію про відсутність небезпеки, особовий склад продовжував перебувати в укриттях - близькість до війни диктувала свої умови. Зі зброєю і комплектами хімзахисту наші військові не розлучалися ніколи.
Кувейтська сторона забезпечила всі відповідні умови життєдіяльності особового складу. Зокрема, централізоване енергозабезпечення (освітлення наметів для особового складу, штабу та паркової зони), водопостачання технічною водою і підвіз питної.
Для розміщення особового складу були виділені великі намети, обладнані підлогою, розкладними ліжками, освітленням і електрообладнанням, а також кондиціонерами. У повному обсязі виконувалися всі санітарні вимоги, в частині забезпечення душовими, пральнями і умивальними приміщеннями, туалетами.
Надання медичної допомоги зі стаціонарним лікуванням до 7 діб покладалося на медичний персонал українського батальйону, в інших випадках - проводилося в місцевих медичних установах Кувейту поблизу бази.
19-й окремий спеціальний батальйон
Як планувалося, по закінченню активної фази операції Iraqi Freedom, 19-й обРХБЗ мав бути введеним в Ірак. Однак цього не сталося, оскільки зброї масового ураження в Іраку так і не знайшли. Не постало питання і по відправці хімбату в Україну - до того часу вже велися переговори щодо української військової присутності в Іраку, і 19-му батальйону належало стати частиною українського контингенту.
Тому з середини квітня (15 квітня, із захопленням американськими військами міста Тікріт, активна фаза військової операції в Іраку була закінчена) до кінця липня особовому складу батальйону довелося просто чекати, поки в Україні формувалася 5-а окрема механізована бригада, до складу якої повинен був увійти 19-й обРХБЗ.
Разом з тим, з урахуванням обстановки в Іраку, в присутності в складі 5 омбр, батальйону РХБ захисту не було потреби. Тому в період з 25-го по 31-е липня 2003 року (напередодні передислокації 5 омбр в Кувейт) 19-й окремий батальйон РХБ захисту був переформований 19-й окремий спеціальний батальйон.
У ході переформування чисельність батальйону була скорочена. Зі складу батальйону були виведені 16 одиниць спеціальної техніки, необхідність в якій відпала, частина особового складу була спрямована для доукомплектування підрозділів 5 омбр, а 40 чоловік були відправлені в Україну: з них 30 - за власним бажанням, 5 - за станом здоров'я, 2 - за сімейними обставинами та 2 - по недисциплінованості.
Пізніше, в період з 7-го по 10-е серпня, зворотними рейсами військово-транспортних літаків ІЛ-76МД, зазначений особовий склад і техніка були доставлені на батьківщину.
1-го серпня 2003 року 19-й окремий спеціальний батальйон здійснив передислокацію з військової бази Кемп-Аріфжан на базу Кемп-Койот, розташовану в пустельній місцевості в 40 кілометрах від іракського кордону, де очікував прибуття основної частини українського національного контингенту в Республіці Ірак.
А 11-го серпня в 06.47 (за київським часом) колона 19-го осб зі складу українського національного контингенту для участі України у міжнародній операції в Республіці Ірак перетнула кувейтсько-іракський кордон початку марш в район місця майбутньої постійної дислокації - міста Аль-Кут провінції Васіт.
Надалі 19 осб продовжив свою місію вже в складі 5 омбр.
Батальйон радіологічного, хімічного і бактеріологічного захисту (РХБЗ), направлений Україною в березні 2003-го року в Кувейт і призначений для ліквідації наслідків у разі застосування Іраком зброї масового ураження, був сформований і підготовлений ще до офіційного запрошення на участь у цій операції.
«Політично виправданий крок»
Через деякий час після терактів в Америці 11-го вересня 2002 року, Сполучені Штати почали підготовку до війни з Іраком - у Вашингтона з Багдадом були давні протиріччя, а події 11-го вересня стали потужним каталізатором.
Офіційно про підготовку до вторгнення ще ніхто не говорив - у світі поки йшла активна полеміка на рівні Ради Безпеки ООН з прийняттям відповідних резолюцій по Іраку, пов'язаних з розробкою Багдадом зброї масового знищення, у тому числі і хімічної. Проте вже восени 2002-го року Сполучені Штати почали «сколочувати» угруповання сил, якій в подальшому належало виступити проти режиму Саддама Хусейна.
Однією із загроз, що виходили від Іраку, була можливість застосування хімічної зброї, запаси якої становили, за даними ООН, від 20 до 25 000 літрів розчину з бацилами сибірської виразки, 1000 тонн нервово-паралітичного газу VX, інші отруйні речовини - газ зарин, іприт, 6 500 хімічних бомб, 18 мобільних лабораторій для виготовлення біологічної зброї.
Для захисту від усього цього арсеналу потребувалась достатня кількість підрозділів, здатних здійснювати як РХБ розвідку, так і, в разі необхідності, обробку техніки, озброєння і місцевості. Участь в операції Коаліційних сил було запропоновано ряду держав, зокрема, Польщі, Румунії, Словаччини та Чехії. Однак їх підрозділи РХБ захисту були хоч і добре оснащеними, але досить нечисленними. Союзникам ж був потрібен підрозділ, здатний організувати масштабний захист (обробку) місцевості. Підготувати такий підрозділ було запропоновано Україні.
Не будемо вдаватися у вивчення політичних мотивів, з яких Україна була змушена пропонувати США і НАТО свої послуги у наданні військових підрозділів. Однак у грудні 2002-го року у складі 704-го окремого полку РХБЗ, що входить до складу Об'єднаних сил швидкого реагування ЗС України та дислокованого у місті Самборі Львівської області, почалося формування ще одного батальйону РХБ захисту.
Підготовка 19-го обРХБЗ
Батальйон комплектувався солдатами на контрактній основі, яких збирали з усієї України.
Підрозділи при цьому комплектувалися:
- управління, взвод РХБ розвідки, перша рота РХБЗ, штабна рота, інженерно-саперний взвод, ремвзвод, взвод матеріального забезпечення, медпункт, клуб - особовим складом Західного оперативного командування;
- друга рота РХБЗ - особовим складом Південного оперативного командування;
- рота дегазації та дезінфекції (обмундирування і спорядження) - особовим складом Північного оперативного командування.
Багато хто з солдатів і офіцерів вже мали досвід виконання завдань у миротворчих місіях.
На день формування 73 військовослужбовця були нагороджені медалями ООН "На службі миру", 42 - медалями НАТО "На службі миру і свободи" і 2 людини - медаллю "Воїну-інтернаціоналісту".
Командиром батальйону був призначений заступник командира 704-го полку РХБ захисту з озброєння підполковник Оніщук Юрій Васильович,начальником штабу - першим заступником командира батальйону - підполковник Кіцул Василь Степанович.
підполковник Оніщук Юрій Васильович, командир 19-го окремого батальйону РХБ захисту (з 31-го липня 2003 року - командир 19-го окремого спеціального батальйону 5 омбр)
Народився 28 серпня 1969 року у м. Самбір Львівської області. Закінчив Тамбовське вище військове командне Червонопрапорного училища хімічного захисту імені М. І. Подвойського в 1990-му році. До призначення командиром 19-го обРХБЗ проходив службу на посадах командира взводу, роти, начальника штабу і командира батальйону, заступника командира полку з озброєння. За успішне виконання завдань у Кувейті та Іраку нагороджений орденом Данила Галицького і відзнакою МО України «Доблесть і Честь»
27-го грудня 2002 року, на військовому аеродромі міста Новий Калинів, на Львівщині, з тільки що сформованим батальйоном РХБ захисту відбулися тактико-спеціальні навчання під загальним керівництвом першого заступника командувача військами Західного оперативного командування Сухопутних військ генерал-лейтенанта Валерія Фролова.
У ході навчань, в яких було задіяно майже 600 військовослужбовців та близько 170 одиниць спеціальної військової техніки, військові хіміки протистояли умовному десантному терористичному угрупованню противника, яке захопило важливий військовий об'єкт з використанням хімічних засобів нападу. Дії батальйону супроводжувалися веденням активної радіаційної та хімічної розвідки, а також заходами з дегазації умовно забруднених місцевості і техніки.
Військовими аташе іноземних країн, які були присутні на цих навчаннях, тоді було відзначено повну відповідність батальйону сучасним вимогам, висока підготовка особового складу і готовність до виконання завдань за призначенням.
4-го лютого 2003 року Президент Кучма заявив, що Україна готова надати в розпорядження ООН батальйон радіологічного, хімічного і бактеріологічного захисту.
А 20-го лютого на засіданні РНБО України було прийнято рішення направити в район Перської затоки 19-й батальйон РХБ захисту для участі в заходах щодо забезпечення безпеки населення країн Перської затоки і Близького Сходу.
Як зазначалося, "обраний Україною гуманітарний варіант є політично виправданим кроком і дозволяє зберегти партнерські відносини нашої держави з усіма країнами-учасницями конфлікту". "Це також буде сприяти зміцненню міжнародного авторитету України, підвищенню її іміджу як активного учасника складних міжнародних процесів".
Спочатку пункт призначення українського батальйону в районі Перської затоки був невідомий. Хтось називав країною, де буде дислокуватися батальйон, Кувейт, хтось (зокрема, спікер Верховної Ради Володимир Литвин) - Бахрейн.
Чому саме ці країни розглядалися, як місця ймовірного розміщення підрозділів РХБЗ міжнародної коаліції, адже з Іраком межують й інші держави, також підтримали військові дії проти Саддама?
Однією з головних причин був той факт, що, наприклад, Кувейт був плацдармом для розміщення основної частини угруповання наземних військ Коаліційних сил, іншою причиною був напрямок вітрів, що дмуть на території Іраку. У разі застосування Іраком ЗМУ проти наступаючих військ Коаліції, вітри понесли б отруйні хмари в бік Перської затоки, в Кувейт, а далі - в Бахрейн.
За словами секретаря РНБО Євгена Марчука, формально для направлення українського батальйону необхідне офіційне запрошення від тієї країни, в якій він буде дислокуватися, і яке має бути закріплене двосторонньою угодою і ратифікована українським парламентом.
7 березня 2003 року Держава Кувейт направило України ноту з проханням направити український підрозділ для організації протистояння можливим хімічним або бактеріологічними ударам з боку Іраку.
18 березня 2003 року Президентом України був підписаний Указ № 227 "Про направлення 19-го окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України до Держави Кувейт для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можливого застосування зброї масового ураження і в ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт".
А 20 березня Уряд прийняв закон "Про схвалення рішення Президента України про направлення 19 окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту Збройних Сил України до Держави Кувейт для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можливого застосування зброї масового ураження та у ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт".
З цього моменту додатково сформований батальйон 704-го полку РХБЗ Західного оперативного командування стає 19-м окремим батальйоном радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Сформованій частини було присвоєно умовне найменування - військова частина А2174.
Організаційно-штатна структура 19-го окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту за станом на 21 березня 2003 року склала:
- управління - 48 чол.
- штабна рота - 87 чол.
- взвод радіаційної, хімічної, біологічної розвідки - 18 чол.
- дві роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту - 180 чол.
- рота дегазації та дезінфекції (обмундирування і спорядження) - 56 чол.
- ремонтний взвод - 37 чол.
- взвод матеріального забезпечення - 55 чол.
- електротехнічний взвод - 19 чол.
- медичний пункт - 29 чол.
- клуб - 3 чол.
Всього - 532 військовослужбовців, з них:
офіцерів - 65, прапорщиків - 35, сержантів - 75, солдат - 357.
Однак пізніше, вже в ході перекидання, відповідно до директив Міністра оборони України, структура і чисельність батальйону була змінена.
Були повністю скорочені:
- електротехнічний взвод;
- фільтрувальна станція і відділення забезпечення роти дегазації та дезінфекції (обмундирування і спорядження);
- транспортний взвод штабної роти;
- відділення вантажопідйомних засобів ремонтного взводу;
- автомобільне відділення, хлібопекарня, їдальня і пральня взводу матеріального забезпечення;
- радіостанції (Р-125 "Білозір" - 1 од., Р-161А2М - 1 од., Р-142Н - 2 од.) взводу зв'язку штабної роти.
У штат введений інженерно-саперний взвод.
Таке рішення приято після того, як на місце запланованої дислокації в Кувейті прибула оперативна група батальйону, яка з'ясувала, що немає необхідності у перебуванні там деяких підрозділів у зв'язку з добре налагодженою системою забезпечення приймаючої сторони.
Організаційно-штатна структура батальйону станом на 30 березня 2003 року склала:
- управління - 49 чол.
- штабна рота - 61 чол.
- взвод радіаційної, хімічної, біологічної розвідки - 18 чол.
- дві роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту - 90 і 88 чол.
- рота дегазації та дезінфекції (обмундирування і спорядження) - 43 чол.
- ремонтний взвод - 28 чол.
- взвод матеріального забезпечення - 26 чол.
- інженерно-саперний взвод - 13 чол.
- медичний пункт - 29 чол.
- клуб - 3 чол.
Всього - 448 військовослужбовців, з них:
офіцерів - 65, прапорщиків - 30, сержантів - 67, солдат - 286.
Кількість техніки склала 125 одиниць, з них бронетанкової техніки - 6, автомобільної - 119.
Місія
Вранці 20-го березня 2003 року війська міжнародної Коаліції під керівництвом США почали в Іраку військову операцію Iraqi Freedom.
А 22-го березня з України до Держави Кувейт почалася передислокація 19-го окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту.
Перекидання проводилася з 22 березня по 6 квітня 2003 року з аеропорту "Скнилів" м. Львова до аеропорту "Ель-Кувейт" Держави Кувейт військово-транспортними літаками Іл-76МД Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська авіатранспортна компанія". Для перекидання знадобилося 53 рейси.
Передову оперативну групу у кількості 15 осіб, яка протягом двох тижнів забезпечувала перші кроки життєдіяльності українського підрозділу в Кувейті, очолював перший заступник командувача військами Західного ОК генерал-лейтенант Валерій Фролов.
Подібна передислокація військового підрозділу повітрям, коли за шістнадцять діб на відстань понад 4-х тисяч кілометрів на територію іншої держави були доставлені близько 450 військовослужбовців та 125 одиниць техніки, у Збройних Силах України була проведена вперше.
Відповідно до угоди між Україною та Кувейтом, перед батальйоном ставилися такі основні завдання:
- ведення радіаційної, хімічної і неспецифічної (бактеріологічної) розвідки, здійснення радіаційного та хімічного контролю опромінення і зараження цивільного населення;
- проведення повної дезактивації та дезінфекції заражених ділянок доріг (колонних шляхів), переправ, мостів, проходів у хімічних загородженнях, окремих ділянок місцевості;
- транспортування дегазуючих, дезінфікуючих та дезактивуючих розчинів;
- дегазація, дезактивація та дезінфекція обмундирування, взуття, спорядження та засобів індивідуального захисту;
- проведення аналізу проб на зараженість їх отруйними та радіоактивними речовинами;
- збір, обробка та видача інформації про застосування зброї масового ураження, прогнозування радіаційної, хімічного і біологічного обстановки, збір даних радіаційної, хімічної і бактеріологічної розвідки.
Організаційно 19-й батальйон увійшов до складу Коаліційних об'єднаних оперативних сил з врегулювання кризи і знаходився під загальним командуванням Генерального штабу Збройних сил України.
Планування бойового застосування батальйону на оперативному і тактичному рівнях проводилося під керівництвом командувача ВМС Центрального командування Збройних сил США.
При цьому передбачалося узгодження прийнятих рішень з Генштабом України. Безпосереднє керівництво застосуванням батальйону покладалося на штаб Коаліційних об'єднаних оперативних сил по врегулюванню кризи.
Офіційні особи в той час в Україні стверджували, що наш батальйон має чисто гуманітарну місію, буде розташовуватися в Кувейті і на територію Іраку вводитися не буде. Однак це не зовсім відповідало дійсності.
У перші ж дні перебування батальйону в Кувейті командуванню хімбату повідомили, що по закінченню активної фази операції в Іраку батальйон буде «запрошений» до Іраку. У цьому випадку основним завданням в Іраку 19-му батальйону вказувалася охорона об'єктів та доставка гуманітарних вантажів. Ця інформація була негайно передана в Генеральний штаб ЗС України.
Табір Кемп-Аріфджан, де розмістився український батальйон, знаходився в 180 кілометрах від західної і в 125 від північного кордонів Кувейту з Іраком. До столиці Держави, міста Ель-Кувейт, близько 50 кілометрів. У восьми кілометрах - Перську затоку. Навколо табору - пустеля.
Спочатку планувалося, що хімбат буде розташований у військовому таборі Кемп-Доха, що на п'ятдесят кілометрів ближче до іраксько-кувейтської кордоні, ніж Аріфджан. Проте враховуючи перенаселеність цієї військової бази і значну віддаленість від об'єктів, які нашому батальйону належало контролювати, було прийнято рішення про зміну місця дислокації.
Разом з українським батальйоном в комплект підрозділів РХБ захисту військ Коаліції входили підрозділи США, Німеччини, Словаччини, Чехії та Румунії. Всі вони мали певну спрямованість діяльності.
Американці і німці відповідали за ведення РХБ розвідки, чехи і словаки мали ефективні засоби для обробки військової техніки, а наш батальйон міг забезпечити масштабну обробку місцевості і санітарну обробку цивільного населення.
Періодично із зазначеними підрозділами в районі бази Кемп-Доха, де перебував великий командний центр. проводились спільні масштабні навчання.
У Кемп-Аріфджані базувалися в основному тилові і допоміжні підрозділи. Табір був досить добре захищений - подвійна система охорони, у складі якої знаходилися і кувейтські підрозділи протиповітряної оборони.
У разі зарубки пуску будь-якої ракети на території Іраку, незалежно від того, в який район вона летить, у таборі (як і по всій території Кувейту) оголошувалася повітряна тривога. Весь особовий склад негайно ховався в спеціально обладнаних бомбосховищах, облаштованих по всьому табору. Назовні залишалася тільки охорона табору.
Кілька разів неперехоплені кувейтськими або коаліційними силами ППО ракети падали в 30-50 кілометрах від табору.
Серйозних руйнувань або людських жертв такі обстріли не завдавали. Однак керівництвом не відкидалася ймовірність знаходження в боєголовках впалих ракет отруйних речовин. Тому для перевірки на місце падіння виїжджали спеціальні групи радіаційної, хімічної і біологічної розвідки.
Від українського батальйону для виконання таких завдань залучалася пересувна лабораторія. Кожні 15 хвилин по всьому периметру табору бралися і досліджувалися проби грунту і повітря. До тих пір, поки лабораторія не давала інформацію про відсутність небезпеки, особовий склад продовжував перебувати в укриттях - близькість до війни диктувала свої умови. Зі зброєю і комплектами хімзахисту наші військові не розлучалися ніколи.
Кувейтська сторона забезпечила всі відповідні умови життєдіяльності особового складу. Зокрема, централізоване енергозабезпечення (освітлення наметів для особового складу, штабу та паркової зони), водопостачання технічною водою і підвіз питної.
Для розміщення особового складу були виділені великі намети, обладнані підлогою, розкладними ліжками, освітленням і електрообладнанням, а також кондиціонерами. У повному обсязі виконувалися всі санітарні вимоги, в частині забезпечення душовими, пральнями і умивальними приміщеннями, туалетами.
Надання медичної допомоги зі стаціонарним лікуванням до 7 діб покладалося на медичний персонал українського батальйону, в інших випадках - проводилося в місцевих медичних установах Кувейту поблизу бази.
19-й окремий спеціальний батальйон
Як планувалося, по закінченню активної фази операції Iraqi Freedom, 19-й обРХБЗ мав бути введеним в Ірак. Однак цього не сталося, оскільки зброї масового ураження в Іраку так і не знайшли. Не постало питання і по відправці хімбату в Україну - до того часу вже велися переговори щодо української військової присутності в Іраку, і 19-му батальйону належало стати частиною українського контингенту.
Тому з середини квітня (15 квітня, із захопленням американськими військами міста Тікріт, активна фаза військової операції в Іраку була закінчена) до кінця липня особовому складу батальйону довелося просто чекати, поки в Україні формувалася 5-а окрема механізована бригада, до складу якої повинен був увійти 19-й обРХБЗ.
Разом з тим, з урахуванням обстановки в Іраку, в присутності в складі 5 омбр, батальйону РХБ захисту не було потреби. Тому в період з 25-го по 31-е липня 2003 року (напередодні передислокації 5 омбр в Кувейт) 19-й окремий батальйон РХБ захисту був переформований 19-й окремий спеціальний батальйон.
У ході переформування чисельність батальйону була скорочена. Зі складу батальйону були виведені 16 одиниць спеціальної техніки, необхідність в якій відпала, частина особового складу була спрямована для доукомплектування підрозділів 5 омбр, а 40 чоловік були відправлені в Україну: з них 30 - за власним бажанням, 5 - за станом здоров'я, 2 - за сімейними обставинами та 2 - по недисциплінованості.
Пізніше, в період з 7-го по 10-е серпня, зворотними рейсами військово-транспортних літаків ІЛ-76МД, зазначений особовий склад і техніка були доставлені на батьківщину.
1-го серпня 2003 року 19-й окремий спеціальний батальйон здійснив передислокацію з військової бази Кемп-Аріфжан на базу Кемп-Койот, розташовану в пустельній місцевості в 40 кілометрах від іракського кордону, де очікував прибуття основної частини українського національного контингенту в Республіці Ірак.
А 11-го серпня в 06.47 (за київським часом) колона 19-го осб зі складу українського національного контингенту для участі України у міжнародній операції в Республіці Ірак перетнула кувейтсько-іракський кордон початку марш в район місця майбутньої постійної дислокації - міста Аль-Кут провінції Васіт.
Надалі 19 осб продовжив свою місію вже в складі 5 омбр.
читати також: 5 окрема механізована бригада
