Автор:
Природно, що і мати стільки літаків в строю небагата Україна не могла (та й потреби такої не було), тому машини виробництва 1970-х років стали масово списуватися та передаватися для навчальних цілей. Більш «молоді» машини масово стали ставити на зберігання.
У підсумку на зиму 2014 року всі наявні в строю машини були зібрані у складі 7-ї бригади тактичної авіації у Старокостянтинові, на аеродромі Булат. Хоча формально у ПС рахувалися 114 Су-24, проте за штатним розкладом в бригаді було дві бомбардувальні ескадрильї (24 Су-24М) і одна розвідувальна (12 Су-24МР).
Однак стан речей у бригаді до подій зими 2014 року був жалюгідним – невелика кількість екіпажів були вимушена підтримувати «льотну форму» на трьох L-39С «Альбатрос». З розвитком кримської кризи в 7-й авіабригади різко стали відновлювати боєздатність не тільки літаків, але і льотчиків ескадрильї.
Так, кількість льотних днів збільшилася з двох на місяць до двох на тиждень. Однак інтенсивна підготовка і перепідготовка мала і зворотний бік - аварії. Так, 21 березня 2014 року при посадці на аеродромі Старокостянтинів комеск підполковник Денис Кочан розбив літак. Сам він, як і штурман лейтенант Дудник успішно катапультувалися, а ось літак повністю згорів. З аварією довго не розбиралися, списавши на «людський фактор».
Бойові дії на Донбасі починаючи з травня 2014 набули характеру практично повномасштабної війни, де одним з «козирів» повинна була стати авіація. З 7-ї бригади спочатку була зібрана зведена група з чотирьох Су-24МР, які з аеродромів Кульбакіно, Миргород та Чугуїв активно залучалися для фоторозвідки Донбасу.
Тут же відзначимо, що досить застарілі машини з ще радянської електронікою могли досить ефективно збирати інформацію тільки при польотах на низьких і середніх висотах. Що за наявності у бойовиків ПЗРК робило розвідку небезпечним заняттям. Що підтвердили події 1 липня, коли під Слов'янськом в районі Семенівки Су-24МР (командир екіпажу - підполковник Булацік) був уражений ракетою. Так як машина двомоторна, то екіпаж на одному двигуні зміг пролетіти ще 300 км та благополучно сісти на аеродромі Миргород. За порятунок літака екіпаж був нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня. До речі, машина на сьогоднішній день вже відновлена.
Після цього випадку польоти розвідників призупинили, проте загрозливі події серпня 2014 року змусили пустити в хід бойові Су-24М. Основним завданням льотчиків стала поразка стаціонарних цілей з великих висот, що дозволяло мінімізувати дію ППО супротивника.
Хоча Су могли чисто теоретично несли керовані ракети і бомби, проте їх в арсеналах української армії не було, та й підготовка льотчиків була явно недостатньою. Тому основною зброєю стали «чавуні» бомби ФАБ-500. Саме таким боєприпасами достатньо активно працювали по цілях в прикордонних районах Луганської області. Повною картиною бойових вильотом літа 2014 року автор в силу зрозумілих причин не володіє. У ЗМІ просочилися лише окремі факти - так, 9 серпня пара бомбардувальників досить прицільно відбомбилися по залізничній станції Антрацит.
Різка активізація бойових дій в районі Луганського аеропорту зажадала великої кількості розвідувальної інформації і командування бригади було змушене знову задіяти Су-24МР. Що цілком очікувано призвело до втрат. 20 серпня у час розвідки траси Краснодон - Луганськ ракетою, випущеною з землі в районі Хрящуватого був вражений один літак. Борт впав в районі Новосвітлівки, екіпаж встиг катапультуватися і був врятований. За деякими даними, машина була вражена з ЗРПК «Панцир» російської армії.
У цілому можна відзначити, що невеликий парк фронтових бомбардувальників Су-24М не зміг зробити істотного впливу на хід бойових дій. Хоча в теорії екіпажі могли застосовувати потужне бомбове озброєння в погану погоду і вночі, проте використовувався він виключно як денний бомбардувальник.
Після підписання Мінського перемир'я у вересні 2014 року вжито безпрецедентних заходів як з відновлення парку Су-24-х, так і з перепідготовки льотного складу з урахуванням досвіду кампанії на Донбасі. За рік серйозним організаційно - штатним змінам піддалася і сама 7-а бригада тактичної авіації.
Парк Су-24 Повітряних Сил ЗС України (станом на осінь 2015):
Фото надані автором.
Бойові дії влітку 2014 на Донбасі вимагали від порівняно невеликих Повітряних Сил України практично повної напруги сил. У бій були кинуті навіть найбільш потужні і «просунуті» ударні машини як бомбардувальник Су-24М.
У спадщину від Радянського Союзу країна отримала відразу вісім авіаполків, що мали на озброєнні 120 Су-24М, 90 Су-24 та 35 розвідників Су-24МР. Природно, що першим ділом таку кількість явно зайвих машин було виставлено на продаж на світовому ринку озброєнь. Однак Су-24 машина досить складна і дорога в експлуатації, тому експортного успіху вони не мали (тільки в 2005 році один літак вдалося продати в Естонію і то як музейний зразок).Природно, що і мати стільки літаків в строю небагата Україна не могла (та й потреби такої не було), тому машини виробництва 1970-х років стали масово списуватися та передаватися для навчальних цілей. Більш «молоді» машини масово стали ставити на зберігання.
У підсумку на зиму 2014 року всі наявні в строю машини були зібрані у складі 7-ї бригади тактичної авіації у Старокостянтинові, на аеродромі Булат. Хоча формально у ПС рахувалися 114 Су-24, проте за штатним розкладом в бригаді було дві бомбардувальні ескадрильї (24 Су-24М) і одна розвідувальна (12 Су-24МР).
Однак стан речей у бригаді до подій зими 2014 року був жалюгідним – невелика кількість екіпажів були вимушена підтримувати «льотну форму» на трьох L-39С «Альбатрос». З розвитком кримської кризи в 7-й авіабригади різко стали відновлювати боєздатність не тільки літаків, але і льотчиків ескадрильї.
Так, кількість льотних днів збільшилася з двох на місяць до двох на тиждень. Однак інтенсивна підготовка і перепідготовка мала і зворотний бік - аварії. Так, 21 березня 2014 року при посадці на аеродромі Старокостянтинів комеск підполковник Денис Кочан розбив літак. Сам він, як і штурман лейтенант Дудник успішно катапультувалися, а ось літак повністю згорів. З аварією довго не розбиралися, списавши на «людський фактор».
Бойові дії на Донбасі починаючи з травня 2014 набули характеру практично повномасштабної війни, де одним з «козирів» повинна була стати авіація. З 7-ї бригади спочатку була зібрана зведена група з чотирьох Су-24МР, які з аеродромів Кульбакіно, Миргород та Чугуїв активно залучалися для фоторозвідки Донбасу.
Тут же відзначимо, що досить застарілі машини з ще радянської електронікою могли досить ефективно збирати інформацію тільки при польотах на низьких і середніх висотах. Що за наявності у бойовиків ПЗРК робило розвідку небезпечним заняттям. Що підтвердили події 1 липня, коли під Слов'янськом в районі Семенівки Су-24МР (командир екіпажу - підполковник Булацік) був уражений ракетою. Так як машина двомоторна, то екіпаж на одному двигуні зміг пролетіти ще 300 км та благополучно сісти на аеродромі Миргород. За порятунок літака екіпаж був нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня. До речі, машина на сьогоднішній день вже відновлена.
Після цього випадку польоти розвідників призупинили, проте загрозливі події серпня 2014 року змусили пустити в хід бойові Су-24М. Основним завданням льотчиків стала поразка стаціонарних цілей з великих висот, що дозволяло мінімізувати дію ППО супротивника.
Хоча Су могли чисто теоретично несли керовані ракети і бомби, проте їх в арсеналах української армії не було, та й підготовка льотчиків була явно недостатньою. Тому основною зброєю стали «чавуні» бомби ФАБ-500. Саме таким боєприпасами достатньо активно працювали по цілях в прикордонних районах Луганської області. Повною картиною бойових вильотом літа 2014 року автор в силу зрозумілих причин не володіє. У ЗМІ просочилися лише окремі факти - так, 9 серпня пара бомбардувальників досить прицільно відбомбилися по залізничній станції Антрацит.
Різка активізація бойових дій в районі Луганського аеропорту зажадала великої кількості розвідувальної інформації і командування бригади було змушене знову задіяти Су-24МР. Що цілком очікувано призвело до втрат. 20 серпня у час розвідки траси Краснодон - Луганськ ракетою, випущеною з землі в районі Хрящуватого був вражений один літак. Борт впав в районі Новосвітлівки, екіпаж встиг катапультуватися і був врятований. За деякими даними, машина була вражена з ЗРПК «Панцир» російської армії.
У цілому можна відзначити, що невеликий парк фронтових бомбардувальників Су-24М не зміг зробити істотного впливу на хід бойових дій. Хоча в теорії екіпажі могли застосовувати потужне бомбове озброєння в погану погоду і вночі, проте використовувався він виключно як денний бомбардувальник.
Після підписання Мінського перемир'я у вересні 2014 року вжито безпрецедентних заходів як з відновлення парку Су-24-х, так і з перепідготовки льотного складу з урахуванням досвіду кампанії на Донбасі. За рік серйозним організаційно - штатним змінам піддалася і сама 7-а бригада тактичної авіації.
Парк Су-24 Повітряних Сил ЗС України (станом на осінь 2015):
| Тип | Кількість | Номери |
| Су-24М | 11 | 06, 20, 21, 22, 26, 28, 41, 45, 46, 49, 66 |
| Су-24МР | 9 | 11, 15, 16, 17, 35, 31, 36, 59, 93 |
Фото надані автором.
