Автори:
Як і з багатьма іншими зразками озброєння, в ході війни яскраво виділяються два повноцінних напрямки - сучасна техніка, яка нещодавно надійшла на озброєння російської армії та старі зразки, які «підняті» зі складів зберігання.
З перших варто зупинитися на такому танку як Т-72Б3. Ця найсучасніша модифікація не експортувалася, не перебувала на озброєнні української армії, мало того, має цілу низку характерних ознак. Тому, ці танки цілком чітко можна ідентифікувати за наявними фото- та відеоматеріалами.
Крім того, маючи великий обсяг матеріалу, можна з повною відповідальністю стверджувати, що на цих машинах діяли виключно російські екіпажі, так як варіант з можливою передачею нових Т-72Б3 на навчання «ополченцям», у яких до того ж не завжди зрозуміло хто є хто, всерйоз розглядати гадаємо не варто.
Одночасно виникає ще один цікавий момент - чому Т-72Б3 задіяли у той час, коли Кремль намагається (або намагався, принаймні влітку 2014 роки) приховувати свою участь у боях в Україні?
По-перше, це було викликано необхідністю - в серпні над частинами проросійських сепаратистів нависла реальна загроза розгрому, тому терміново були введені в бій регулярні частини армії РФ, які стояли на кордоні, на тій техніці, якої вони озброєні.
По-друге, все-таки нова техніка забезпечувала в бою перевагу над застарілою українською бронетехнікою.
На сьогоднішній день достеменно відомо про чотири танка Т-72Б3, втрачених частинами РФ в ході бойових дій на Донбасі: два з них знищені, третій був захоплений українськими військовими, однак кинутий при виході з Іловайська і нині знаходиться в руках сепаратистів, четвертий отримав серйозні пошкодження, але був вивезений до Росії.
Отже, за порядком.
Вперше з російськими Т-72Б3 українські військові зіткнулися в ході зустрічного бою 25 серпня 2014 року в районі Новодворського (між смт. Новий Світ та Черновосільське). Обставини того бою на сьогоднішній день достеменно невідомі, проте крім Т-72Б3 в донецькому степу залишилися догоряти дві БМД-2 і МТ-ЛБВМ (всі машини перебувають на озброєнні виключно російської армії).
А через два дні, в ході боїв за Агрономічне, в руки українських військових потрапив і перший російський танк. Як згадував згодом начальник інженерної служби оперативного командування «Південь» полковник Михайло Ковальський:
По виходу з оточення цей танк, без серйозних ушкоджень, був залишений в районі Новокатеринівки та попав до рук проросійських сепаратистів. Подальший розвиток подій більше нагадує клоунаду - спочатку, 14 вересня, по своєму неуцтву російські «журналісти» каналу «Росія 1» запустили в ефір сюжет про цей танк з обладнанням «не російського і не українського виробництва».
Втім, звинувачувати їх у непрофесіоналізмі складно - на танк наші військові встигли нанести смуги розпізнавання, і побачивші латиницю на його обладнанні цілком можна було прийняти танк за так довго очікувані пропагандистськими ЗМІ «польські та чеські Т-72». Про істерії на сепаратистських ресурсах навіть не варто говорити, згадаємо тільки той факт, що там танк обізвали міфічним «Т-72М».
Наступне бойове зіткнення за участю російських танків сталося 29 серпня, в районі всього того ж села Червоносільське, що в 10 кілометрах від Іловайська. Хоча за спогадами бійців батальйону «Донбас», які тримали там оборону, ними були підбиті, принаймні, два танки (причому в полон потрапили двоє танкістів і двоє десантників), однак за фото- і відео- свідченнями вдалося ідентифікувати поки лише один Т-72Б3.
Опис бою від очевидців украй емоційний:
Авторам вдалося зібрати відомості про два знищені танки цього типу – в одному бою 28 серпня 2014 року в районі Вознесенки (під смт. Новий Світ).
Ці випадки втрат задокументовані, проте є численні свідоцтва про те, що в реальності втрати російських танкістів були вище. Так, наприклад:
Закінчуючи розповідь про чисто російські модифікації танків Т-72, знищених в ході боїв на Донбасі, не можна не сказати і про загиблих танкістів ЗС РФ. Хоча відомості ретельно просіваються військовою цензурою, проте деяку інформацію за допомогою соціальних мереж авторам зібрати вдалося. Отже, станом на осінь 2015 відомо про двох загиблих:
• Владислав Бараков. Загинув 24 серпня, служив у складі 6-ї окремої танкової бригади (в/ч 54096) (має на озброєнні Т-72Б3);
• Василь Караваєв. Загинув в кінці серпня на Донбасі, 21-а окрема мотострілецька бригада (в/ч 12128) (має на озброєнні Т-72БА).
Однак тільки сучасними версіями Т-72-х на Донбасі не обійшлось. У середині серпня 2014 Росія була змушена зайнятися порятунком своїх проектів ДНР-ЛНР, нехтуючи конспірацією і саме тому хід пішли танки Т-72 старих серій зі стройових частин.
Розглядаючи питання про появу танків Т-72 в зоні бойових дій, природно, варто поставити і закономірне питання: чи могли проросійські сепаратисти захопити хоч якусь кількість Т-72-х в ході боїв? Відповідь буде проста - ні, не могли.
Єдине місце, де перебували українські Т-72 на Донбасі – Центральна база резерву танків в Артемівську (нині- Бахмут). А от її, якраз, сепаратистам так і не вдалося захопити, хоча такі спроби робилися регулярно. Не могли бути вони й «продані прапорщиками», як намагаються стверджувати сепаратистські ЗМІ - все таки танк це не автомат або патрони.
До 6 грудня 2014 року в складі бойових підрозділів Збройних Сил України (ЗСУ), Національної гвардії і добровольчих батальйонів Т-72 не було. У зоні бойових дій зафіксовано лише два Т-72 у військових українських підрозділах. Обидва - російські, трофейні (Т-72Б3, захоплений в ході виходу з Іловайська та Т-72Б1 зразка 1984 року, захоплений у кінці серпня у бойовиків «Оплоту»).
Історія другого танка така: 24 серпня один з українських блокпостів в районі Сигнального атакували відразу три танки Т-72. На допомогу бійцям з лісосмуги вийшов танк Т-64 (командир екіпажу - Микола Тишик). З першого пострілу він підбив один з російських танків, а два інших змусив кинутися за ним в погоню. Екіпажі погано знали місцевість і незабаром один з танків потонув у багнюці (на літо 2015 року він все ще перебував там), а інший загруз у трясовині.
Танкісти кинулися навтьоки і залишилися живі. Ситуація на фронті була непроста, часу було небагато, тому українські бійці змогли витягнути тільки один танк, на якому Микола Тишик повернувся в базовий табір 51-ї окремої механізованої бригади.
Пізніше його підремонтували, пофарбували і додали напис «ДНІПРО 20-1» на динамічний захист нижньої лобової деталі корпуса.
За проявлений героїзм бійця нагородили відпусткою. Пізніше герой цього епізоду брав участь у боях за Дебальцеве, за деякими даними, він і зараз перебуває на фронті.
Перші поставки Т-72 проросійським сепаратистам зафіксовані фото- і відеозйомкою, в середині серпня, в Донецькій області. В основному це були Т-72Б і Т-72Б1 зразка 1984 року. Значно рідше, але все ж зустрічалися Т-72Б зразка 1989 року із вбудованим динамічним захистом «Контакт-5».
На відміну від Т-64, танки Т-72 перекидалися ближче до українського кордону традиційним способом - залізницею. Після перевезень залізницею Росії на танках з'являлися характерні написи фарбою - так зване «клеймо військторгу»: індекс негабаритності вантажу (найчастіше Н2200) на борту, білі смуги від кріплення спеціальних фіксувальних «шпор». Ці написи проросійські бойовики намагаються приховати, рясно їх зафарбовуючи. Від залізничних станцій танки розвозились військовими тягачами на тралах.
За наявними фотографіями та відео, із засобів масової інформації, соціальних мереж, нами, на початок 2015 року зафіксовано 120-130 російських Т-72 різних модифікацій у сепаратистів сходу України. Якщо відштовхуватися від припущення, що повтори при підрахунку виключені, а на знімках поганої якості і повністю знищені - нові, не пораховані танки, то ця цифра збільшиться до 160-170.
За півтора року бойових дій на Донбасі практично ні в кого не виникає сумнівів, що без підтримки бойовиків з боку Російської Федерації не обійшлося.
Найбільш яскравим прикладом є масові поставки бронетехніки - як з наявного складу російської армії, так і зі складів. У даному матеріалі автори спробували розібратися з танками Т-72.Як і з багатьма іншими зразками озброєння, в ході війни яскраво виділяються два повноцінних напрямки - сучасна техніка, яка нещодавно надійшла на озброєння російської армії та старі зразки, які «підняті» зі складів зберігання.
З перших варто зупинитися на такому танку як Т-72Б3. Ця найсучасніша модифікація не експортувалася, не перебувала на озброєнні української армії, мало того, має цілу низку характерних ознак. Тому, ці танки цілком чітко можна ідентифікувати за наявними фото- та відеоматеріалами.
Крім того, маючи великий обсяг матеріалу, можна з повною відповідальністю стверджувати, що на цих машинах діяли виключно російські екіпажі, так як варіант з можливою передачею нових Т-72Б3 на навчання «ополченцям», у яких до того ж не завжди зрозуміло хто є хто, всерйоз розглядати гадаємо не варто.
Одночасно виникає ще один цікавий момент - чому Т-72Б3 задіяли у той час, коли Кремль намагається (або намагався, принаймні влітку 2014 роки) приховувати свою участь у боях в Україні?
По-перше, це було викликано необхідністю - в серпні над частинами проросійських сепаратистів нависла реальна загроза розгрому, тому терміново були введені в бій регулярні частини армії РФ, які стояли на кордоні, на тій техніці, якої вони озброєні.
По-друге, все-таки нова техніка забезпечувала в бою перевагу над застарілою українською бронетехнікою.
На сьогоднішній день достеменно відомо про чотири танка Т-72Б3, втрачених частинами РФ в ході бойових дій на Донбасі: два з них знищені, третій був захоплений українськими військовими, однак кинутий при виході з Іловайська і нині знаходиться в руках сепаратистів, четвертий отримав серйозні пошкодження, але був вивезений до Росії.
Отже, за порядком.
Вперше з російськими Т-72Б3 українські військові зіткнулися в ході зустрічного бою 25 серпня 2014 року в районі Новодворського (між смт. Новий Світ та Черновосільське). Обставини того бою на сьогоднішній день достеменно невідомі, проте крім Т-72Б3 в донецькому степу залишилися догоряти дві БМД-2 і МТ-ЛБВМ (всі машини перебувають на озброєнні виключно російської армії).
А через два дні, в ході боїв за Агрономічне, в руки українських військових потрапив і перший російський танк. Як згадував згодом начальник інженерної служби оперативного командування «Південь» полковник Михайло Ковальський:
«27 серпня два російських Т-72 вилізли на висоту 204,2 та почали обстрілювати наші позиції прямою наводкою. І ось навідник «Фагота», який вчора вистрілив перший раз в житті, відкрив вогонь по танку. Перша ракета зачепила траву і пішла в небо. А друга - пряме попадання. Танк трохи здав з висотки, і зупинився. Ми не стали добивати - у нас залишилося кілька ракет. Захоплений танк ми самі використовувати не могли - не було навідника. Розбиралися з його електронікою - там і навігаційна система, і тепловізійні приціли. Кулеметом на башті навчилися користуватися, а от стріляти (з пушки – примітка авт.)- ні. Тому передали танк начальнику бронетанкового озброєння ОК «Південь» полковнику Євгену Сидоренко, він на ньому навідником і воював».У ЗМІ, вперше, відомості про цей танк потрапили в той же день - в матеріалі журналістів каналу «Еспресо.TV» «Російська бронетехніка під Іловайськом».
По виходу з оточення цей танк, без серйозних ушкоджень, був залишений в районі Новокатеринівки та попав до рук проросійських сепаратистів. Подальший розвиток подій більше нагадує клоунаду - спочатку, 14 вересня, по своєму неуцтву російські «журналісти» каналу «Росія 1» запустили в ефір сюжет про цей танк з обладнанням «не російського і не українського виробництва».
Втім, звинувачувати їх у непрофесіоналізмі складно - на танк наші військові встигли нанести смуги розпізнавання, і побачивші латиницю на його обладнанні цілком можна було прийняти танк за так довго очікувані пропагандистськими ЗМІ «польські та чеські Т-72». Про істерії на сепаратистських ресурсах навіть не варто говорити, згадаємо тільки той факт, що там танк обізвали міфічним «Т-72М».
Наступне бойове зіткнення за участю російських танків сталося 29 серпня, в районі всього того ж села Червоносільське, що в 10 кілометрах від Іловайська. Хоча за спогадами бійців батальйону «Донбас», які тримали там оборону, ними були підбиті, принаймні, два танки (причому в полон потрапили двоє танкістів і двоє десантників), однак за фото- і відео- свідченнями вдалося ідентифікувати поки лише один Т-72Б3.
Опис бою від очевидців украй емоційний:
«Другий танк стояв у балці, тому стріляти по ньому (з РПГ - примітка авт.) було одне задоволення. Прямим попаданням зверху в бензобак вирішились всі проблеми - танк миттєво спалахнув як сірник, башту відірвало і відкинуло далеко убік, екіпаж згорів живцем, без варіантів».В ході боїв в районі Іловайська засвітилася ще одна, відносно, нова російська модифікація Т-72-го - Т-72БА (по суті - недорога модернізація Т-72Б зразків 1985 і 1989 років). Прийнятий на озброєння армії РФ у 2000 році, ніде крім Росії не виробляється і не перебуває на озброєнні.
Авторам вдалося зібрати відомості про два знищені танки цього типу – в одному бою 28 серпня 2014 року в районі Вознесенки (під смт. Новий Світ).
Ці випадки втрат задокументовані, проте є численні свідоцтва про те, що в реальності втрати російських танкістів були вище. Так, наприклад:
«На виході з Агрономічного я побачив ще два знищених російських Т-72. В одного відірвало башту. Це стріляли не ми - ймовірно, що це результати вогню нашої артилерії або мінометів».
Закінчуючи розповідь про чисто російські модифікації танків Т-72, знищених в ході боїв на Донбасі, не можна не сказати і про загиблих танкістів ЗС РФ. Хоча відомості ретельно просіваються військовою цензурою, проте деяку інформацію за допомогою соціальних мереж авторам зібрати вдалося. Отже, станом на осінь 2015 відомо про двох загиблих:
• Владислав Бараков. Загинув 24 серпня, служив у складі 6-ї окремої танкової бригади (в/ч 54096) (має на озброєнні Т-72Б3);
• Василь Караваєв. Загинув в кінці серпня на Донбасі, 21-а окрема мотострілецька бригада (в/ч 12128) (має на озброєнні Т-72БА).
Однак тільки сучасними версіями Т-72-х на Донбасі не обійшлось. У середині серпня 2014 Росія була змушена зайнятися порятунком своїх проектів ДНР-ЛНР, нехтуючи конспірацією і саме тому хід пішли танки Т-72 старих серій зі стройових частин.
Розглядаючи питання про появу танків Т-72 в зоні бойових дій, природно, варто поставити і закономірне питання: чи могли проросійські сепаратисти захопити хоч якусь кількість Т-72-х в ході боїв? Відповідь буде проста - ні, не могли.
Єдине місце, де перебували українські Т-72 на Донбасі – Центральна база резерву танків в Артемівську (нині- Бахмут). А от її, якраз, сепаратистам так і не вдалося захопити, хоча такі спроби робилися регулярно. Не могли бути вони й «продані прапорщиками», як намагаються стверджувати сепаратистські ЗМІ - все таки танк це не автомат або патрони.
До 6 грудня 2014 року в складі бойових підрозділів Збройних Сил України (ЗСУ), Національної гвардії і добровольчих батальйонів Т-72 не було. У зоні бойових дій зафіксовано лише два Т-72 у військових українських підрозділах. Обидва - російські, трофейні (Т-72Б3, захоплений в ході виходу з Іловайська та Т-72Б1 зразка 1984 року, захоплений у кінці серпня у бойовиків «Оплоту»).
Історія другого танка така: 24 серпня один з українських блокпостів в районі Сигнального атакували відразу три танки Т-72. На допомогу бійцям з лісосмуги вийшов танк Т-64 (командир екіпажу - Микола Тишик). З першого пострілу він підбив один з російських танків, а два інших змусив кинутися за ним в погоню. Екіпажі погано знали місцевість і незабаром один з танків потонув у багнюці (на літо 2015 року він все ще перебував там), а інший загруз у трясовині.
Танкісти кинулися навтьоки і залишилися живі. Ситуація на фронті була непроста, часу було небагато, тому українські бійці змогли витягнути тільки один танк, на якому Микола Тишик повернувся в базовий табір 51-ї окремої механізованої бригади.
Пізніше його підремонтували, пофарбували і додали напис «ДНІПРО 20-1» на динамічний захист нижньої лобової деталі корпуса.
За проявлений героїзм бійця нагородили відпусткою. Пізніше герой цього епізоду брав участь у боях за Дебальцеве, за деякими даними, він і зараз перебуває на фронті.
Перші поставки Т-72 проросійським сепаратистам зафіксовані фото- і відеозйомкою, в середині серпня, в Донецькій області. В основному це були Т-72Б і Т-72Б1 зразка 1984 року. Значно рідше, але все ж зустрічалися Т-72Б зразка 1989 року із вбудованим динамічним захистом «Контакт-5».
На відміну від Т-64, танки Т-72 перекидалися ближче до українського кордону традиційним способом - залізницею. Після перевезень залізницею Росії на танках з'являлися характерні написи фарбою - так зване «клеймо військторгу»: індекс негабаритності вантажу (найчастіше Н2200) на борту, білі смуги від кріплення спеціальних фіксувальних «шпор». Ці написи проросійські бойовики намагаються приховати, рясно їх зафарбовуючи. Від залізничних станцій танки розвозились військовими тягачами на тралах.
За наявними фотографіями та відео, із засобів масової інформації, соціальних мереж, нами, на початок 2015 року зафіксовано 120-130 російських Т-72 різних модифікацій у сепаратистів сходу України. Якщо відштовхуватися від припущення, що повтори при підрахунку виключені, а на знімках поганої якості і повністю знищені - нові, не пораховані танки, то ця цифра збільшиться до 160-170.
