Автор:
Віктор Сіверський
Аеродром у місті Сталіно почав функціонувати в 1933 році. Однак впродовж усієї радянської історії він був позаштатним - найдовший маршрут пролягав аж в Старобільськ (Луганська область) – в 160 км від аеропорту.
«Друге народження» аеропорту пов’язують з проведенням футбольного чемпіонату Євро 2012 - під нього була побудована нова смуга та термінал з пропускною здатністю в 3100 пасажирів на годину. Тоді ж Донецький аеропорт (ДАП) отримав і власне ім'я - на честь відомого композитора минулого століття уродженця Донбасу Сергія Прокоф'єва.
Однак вкладення грошей себе на 2014 рік ще не виправдало - крім чартерів Ахметова і компанії, тільки десяток авіакомпаній нерегулярно літали до Києва, Москви та на турецькі курорти. У Європу й далі - тільки один рейс, на Мюнхен.
В цілому аеропорт являв собою привабливу ціль для бойовиків, тому з негативним розвитком ситуації в кінці квітня сюди був перекинутий звідний загін спецназу зі складу 3-го (кіровоградського) окремого полку спеціального призначення.
Як згадував згодом безпосередній учасник бою, командир відділення, кавалер ордена «За мужність» III ступеня, Юрій Савельєв:
При цьому аеропорт продовжував функціонувати, приймаючи і відправляючи рейси. Тим часом, в Донецьку напівстихійно стали створюватися збройні загони сепаратистів. Найбільшим з яких до середини травня став так званий «Батальйон Восток», який очолював колишній командир донецької групи «Альфа» СБУ Олександр Ходаковський. Саме його формування і стало основною ударною силою подій 26 травня.
Щоб контролювати таку споруду як аеропорт сил «Батальону Восток» було явно недостатньо, тому Ходаковський взяв під своє командування зведений загін російських «добровольців» (120 «стволів»), який прибув до Донецька з тренувального табору в Ростовській області напередодні - 25 травня.
План операції в розумінні Ходаковського був дуже простий - користуючись особистим знайомством з начальником охорони аеропорту, теж СБУшником, взяти під контроль основний термінал і потім змором витягнути звідти спецназ. Про можливість активного опору в такому досить дорогому об'єкті з непередбачуваними результатами мови не йшло.
Приблизно в 03:00 ночі 26 травня, передовий загін бойовиків чисельністю в 80 чоловік частково зайняв будівлю нового терміналу. Прохід їм забезпечив співробітник департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Донецькій області Олександр Головурів.
Знову таки звернемося до спогадів Савельєва:
З 07:00 ранку припинилося обслуговування регулярних рейсів та пасажири покинули аеропорт. Після доповіді на гору українське командування, усвідомивши, що для утримання аеропорту сил явно недостатньо - прийняло рішення посилити групу, перекинувши вертольотами групу бійців 8-го полку спеціального призначення. При цьому «кіровградцям» було поставлено конкретне завдання - прикрити вертольоти та у разі спроби ураження, придушити вогнем бойовиків.
Близько 13.00 в районі з'явилися два транспортних Мі-8 під прикриттям пари Мі-24. За словами очевидців практично відразу по них був здійснений пуск ракети ПЗРК з боку нового терміналу, причому вертоліт отримав пошкодження, проте зміг сісти та висадити десант. У відповідь спецпризначенці відкрили снайперський вогонь (за їхніми словами були вбиті обидва стрілка ПЗРК). Згодом намагаючись виправдати свої високі втрати, бойовики пустили розхожу казку, по якій у бійців «Востоку» на озброєнні ПЗРК і не було - вірніше вони були, але з собою на операції вони їх не взяли. Це не відповідає дійсності, оскільки в числі трофеїв українських військових у новому терміналі була і відстріляна туба ПЗРК «Ігла-1».
Зав'язався запеклий бій, причому з терміналу бойовики майже не стріляли, основний вогонь вівся з прилеглої посадки. Для підтримки зачистки аеропорту було прийнято неоднозначне рішення на застосування авіації, хоча було ясно, що без руйнувань в такому випадку не обійтися.
Незабаром по аеропорту «відпрацював» некерованими ракетами одиночний Су-25 та пара Мі-24. Завдяки чіткій координації з даху нового терміналу бойовики були буквально зметені, хоча людських втрат було небагато - за деякими даними у бойовиків було двоє вбитих і кілька поранених.
Тільки до 18:30 було прийнято рішення (ймовірно, Ходаковським) про відхід. Однак до того часу, з чотирьох «КамАЗів», на яких бойовики прибули, залишилися тільки два, тому було вирішено грузиться по максимуму, залишити групу прикриття (яка потім без втрат відійшла по «зеленці) та виїжджати в бік Донецька.
Те, що відбулося далі, описав один з бойовиків, що залишився живим:
Так як українських військових в тому напрямку просто не було, то як потім виявилося, обидві вантажівки розстріляв один із загонів бойовиків, так як отримали по рації повідомлення, що з боку ДАП в місто входить міфічна «Нацгвардія» (тоді це було таким собі жупелом). Упевнені у своїй правоті, бойовики буквально зрешетили «КамАЗи».
«Кіровоградський» спецназ тримав новий термінал ще три дні. Потім в аеропорт стали завозити бронетехніку, увійшли армійські підрозділи. Бійців двома бортами перекинули спочатку в Дніпропетровськ, а потім в район Слов'янська.
В цілому можна відзначити, що в результаті бою контроль над аеропортом нам вдалось зберегти, при цьому прихильники «ДНР» за найскромнішими підрахунками втратили більше 50 чоловік убитими (наші втрати - дві легкопораненими). В ході бою був знищений пасажирський Як-40 (б/н UR-MMK), що належав ММК ім. Ілліча.
З 3 червня 2014 Державна авіаційна служба України відкликала сертифікат експлуатанта аеропорту. Цивільні літаки, що залишались у аеропорту, були переведені в інші українські аеропорти. Попереду ще були довгі місяці облоги ДАП, але це вже зовсім інша історія.
В історію війни на Донбасі події 26 травня 2014 року в аеропорту Донецька увійшли як одна з перших перемог української армії, здобута завдяки злагодженості та координації зусиль різних родів військ.
Для бойовиків це стало першою серйозною поразкою, після якої в Росію масово пішов потік «Вантажів 200». Таким чином, бій став етапним у протистоянні.Аеродром у місті Сталіно почав функціонувати в 1933 році. Однак впродовж усієї радянської історії він був позаштатним - найдовший маршрут пролягав аж в Старобільськ (Луганська область) – в 160 км від аеропорту.
«Друге народження» аеропорту пов’язують з проведенням футбольного чемпіонату Євро 2012 - під нього була побудована нова смуга та термінал з пропускною здатністю в 3100 пасажирів на годину. Тоді ж Донецький аеропорт (ДАП) отримав і власне ім'я - на честь відомого композитора минулого століття уродженця Донбасу Сергія Прокоф'єва.
Однак вкладення грошей себе на 2014 рік ще не виправдало - крім чартерів Ахметова і компанії, тільки десяток авіакомпаній нерегулярно літали до Києва, Москви та на турецькі курорти. У Європу й далі - тільки один рейс, на Мюнхен.
В цілому аеропорт являв собою привабливу ціль для бойовиків, тому з негативним розвитком ситуації в кінці квітня сюди був перекинутий звідний загін спецназу зі складу 3-го (кіровоградського) окремого полку спеціального призначення.
Як згадував згодом безпосередній учасник бою, командир відділення, кавалер ордена «За мужність» III ступеня, Юрій Савельєв:
«Наша задача полягала в охороні аеропорту від можливих атак бойовиків. Розмістили нас в старому терміналі, новий термінал ще продовжував працювати. Особливих умов у нас не було. Їжі і води не вистачало, спали, не роздягаючись, прямо на підлозі, на плитці. Хоча використовували і «спальники», і каремати, все одно було достатньо холодно. Режим служби теж не назвеш вдалим: добу стояли на постах, добу відпочивали».Додамо, що загін складався з 80 чоловік і мав на озброєнні тільки легку стрілецьку зброю та три зенітні установки ЗУ-23-2 (які розмістили прямо на льотному полі).
При цьому аеропорт продовжував функціонувати, приймаючи і відправляючи рейси. Тим часом, в Донецьку напівстихійно стали створюватися збройні загони сепаратистів. Найбільшим з яких до середини травня став так званий «Батальйон Восток», який очолював колишній командир донецької групи «Альфа» СБУ Олександр Ходаковський. Саме його формування і стало основною ударною силою подій 26 травня.
Щоб контролювати таку споруду як аеропорт сил «Батальону Восток» було явно недостатньо, тому Ходаковський взяв під своє командування зведений загін російських «добровольців» (120 «стволів»), який прибув до Донецька з тренувального табору в Ростовській області напередодні - 25 травня.
План операції в розумінні Ходаковського був дуже простий - користуючись особистим знайомством з начальником охорони аеропорту, теж СБУшником, взяти під контроль основний термінал і потім змором витягнути звідти спецназ. Про можливість активного опору в такому досить дорогому об'єкті з непередбачуваними результатами мови не йшло.
Приблизно в 03:00 ночі 26 травня, передовий загін бойовиків чисельністю в 80 чоловік частково зайняв будівлю нового терміналу. Прохід їм забезпечив співробітник департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Управління СБУ в Донецькій області Олександр Головурів.
Знову таки звернемося до спогадів Савельєва:
«Коли розвиднілося, стало чітко видно, що термінал зайнятий озброєними людьми. Озброєні бойовики були, наскільки можна було побачити, автоматами і гранатометами. Ще у них був міномет. Були серед них і такі бородаті дядьки зі зброєю. Потім до терміналу стали під'їжджати КамАЗи, на яких прибула нова, досить велика група бойовиків. Вони стали тягати з машин у термінал зброю. З усього було видно, що вони готуються до бою. Загальна чисельність бойовиків, що зайняли новий термінал, візуально становила десь чоловік 200 мінімум. На самому даху терміналу розташувалося близько десяти бойовиків».
З 07:00 ранку припинилося обслуговування регулярних рейсів та пасажири покинули аеропорт. Після доповіді на гору українське командування, усвідомивши, що для утримання аеропорту сил явно недостатньо - прийняло рішення посилити групу, перекинувши вертольотами групу бійців 8-го полку спеціального призначення. При цьому «кіровградцям» було поставлено конкретне завдання - прикрити вертольоти та у разі спроби ураження, придушити вогнем бойовиків.
Близько 13.00 в районі з'явилися два транспортних Мі-8 під прикриттям пари Мі-24. За словами очевидців практично відразу по них був здійснений пуск ракети ПЗРК з боку нового терміналу, причому вертоліт отримав пошкодження, проте зміг сісти та висадити десант. У відповідь спецпризначенці відкрили снайперський вогонь (за їхніми словами були вбиті обидва стрілка ПЗРК). Згодом намагаючись виправдати свої високі втрати, бойовики пустили розхожу казку, по якій у бійців «Востоку» на озброєнні ПЗРК і не було - вірніше вони були, але з собою на операції вони їх не взяли. Це не відповідає дійсності, оскільки в числі трофеїв українських військових у новому терміналі була і відстріляна туба ПЗРК «Ігла-1».
Зав'язався запеклий бій, причому з терміналу бойовики майже не стріляли, основний вогонь вівся з прилеглої посадки. Для підтримки зачистки аеропорту було прийнято неоднозначне рішення на застосування авіації, хоча було ясно, що без руйнувань в такому випадку не обійтися.
Незабаром по аеропорту «відпрацював» некерованими ракетами одиночний Су-25 та пара Мі-24. Завдяки чіткій координації з даху нового терміналу бойовики були буквально зметені, хоча людських втрат було небагато - за деякими даними у бойовиків було двоє вбитих і кілька поранених.
«Потім ми пішли на зачистку терміналу. Він був неабияк розбитий в ході бою, підлоги були усіяні склом, з пробитих труб текла вода, подекуди була кров. Тіл бойовиків ми там не виявили, хоча запах, такий важкий, був. На даху терміналу я особисто бачив вирвані з тіла шматки м'яса - наслідки удару з повітря».Активна фаза бою тривала десь близько двох годин - з 13.00 до 15.00. Проте до цього моменту для деблокування аеропорту стали збиратися озброєні групи з усього Донецька. Таким чином, в районі ДАП виявилися бойовики трьох формувань (Бородая, Здрилюка та Пушиліна), а також харківського «Оплоту». Координації між ними не було, що в результаті і призвело до численних випадків «дружнього вогню». Хаосу додавали й українські снайпери, які били з території аеропорту.
Тільки до 18:30 було прийнято рішення (ймовірно, Ходаковським) про відхід. Однак до того часу, з чотирьох «КамАЗів», на яких бойовики прибули, залишилися тільки два, тому було вирішено грузиться по максимуму, залишити групу прикриття (яка потім без втрат відійшла по «зеленці) та виїжджати в бік Донецька.
Те, що відбулося далі, описав один з бойовиків, що залишився живим:
«Наш «КамАЗ» вилітає з терміналу, і ми починаємо стріляти на всі боки, в повітря. Кругом відкрита місцевість, проїхали по трасі 4-5 кілометрів від аеропорту в бік міста, відстань між машинами десь метрів п'ятсот - шістсот. Два «КамАЗа» їдуть і палять без зупинки. Страшне видовище! Правда, я перестав стріляти, побачив, що нікого немає навколо.
Коли ми стали в'їжджати в місто, раптом бачимо - на дорозі стоїть наш перший «КамАЗ». Я не зрозумів, чому він зупинився. Повз їдуть машини, навіть люди ходять, це вже околиця Донецька. Ми пролетіли на божевільній швидкості, я не встиг розгледіти, хтось ще стріляв. Через п'ятсот метрів з гранатомета підбили нашу машину - снаряд потрапив під кабіну водія, ми перекинулися. Нам, як виявилося, пощастило, ми вилетіли з борту, забилися, але без переломів. Ту машину, яку підбили першою, добивали з кулеметів перехресним вогнем, по хлопцях стріляли снайпера, загинули три десятки людей, не менше. За нам теж почали стріляти звідкись, я кинув кулемет, схопив одного пораненого хлопця (він був з Криму) потягнув на себе, втік тупо по дворах. До мене приєднався наш фельдшер, у нього був автомат, я взяв зброю і ще постріляв по сторонах, по дахах і біг далі з цим пораненим».
Так як українських військових в тому напрямку просто не було, то як потім виявилося, обидві вантажівки розстріляв один із загонів бойовиків, так як отримали по рації повідомлення, що з боку ДАП в місто входить міфічна «Нацгвардія» (тоді це було таким собі жупелом). Упевнені у своїй правоті, бойовики буквально зрешетили «КамАЗи».
«Кіровоградський» спецназ тримав новий термінал ще три дні. Потім в аеропорт стали завозити бронетехніку, увійшли армійські підрозділи. Бійців двома бортами перекинули спочатку в Дніпропетровськ, а потім в район Слов'янська.
В цілому можна відзначити, що в результаті бою контроль над аеропортом нам вдалось зберегти, при цьому прихильники «ДНР» за найскромнішими підрахунками втратили більше 50 чоловік убитими (наші втрати - дві легкопораненими). В ході бою був знищений пасажирський Як-40 (б/н UR-MMK), що належав ММК ім. Ілліча.
З 3 червня 2014 Державна авіаційна служба України відкликала сертифікат експлуатанта аеропорту. Цивільні літаки, що залишались у аеропорту, були переведені в інші українські аеропорти. Попереду ще були довгі місяці облоги ДАП, але це вже зовсім інша історія.
Читати також: Початок битви за ДАП. Спогади спецпризначенця
