2 вересня на засіданні Ради національної безпеки і оборони, було схвалено і запропоновано для затвердження Президенту України проект нової редакції Воєнної доктрини України.
Нова Воєнна доктрина України офіційно констатує, що воєнним противником України є Російська Федерація, та ставить завдання з передислокації військових частин і з’єднань і створення належної військової інфраструктури у східних та південних областях, заявив Президент Петро Порошенко, відкриваючи обговорення на РНБО нової редакції воєнної доктрини України.«Всі актуальні загрози та воєнні виклики, на жаль, пов'язані з Росією. І всі вони носять тривалий характер. Свідоме чи підсвідоме несприйняття незалежності України настільки глибоко укорінене в менталітеті російської політичної еліти, що воно нікуди не подінеться в історичній перспективі», – заявив Глава держави.
«Помилкова воєнна доктрина, яка була побудована на очікуванні нападу з Заходу, яка нам дісталася від Радянського Союзу, за 24 роки не була перебудована», – сказав Президент, додавши, що за часів Януковича просто працювала ліквідаційна комісія з російської агентури, якою була нашпигована українська армія і українські спецслужби, яка виявляла та знищувала останні осередки боєздатності в Збройних Силах України. Глава держави наголосив, що за рік армія була створена знову: «Ми створили нове і сучасне військо».
Новизна воєнної доктрини, за словами Президента, полягає у відмові від політики позаблоковості та відновленні стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію, у зміщенні акцентів у веденні воєнних конфліктів на комплексне використання воєнних і невоєнних інструментів: економічних, політичних, інформаційно-психологічних тощо. «Це принципово змінює характер збройної боротьби. Це, власне кажучи те, що ми називаємо гібридною війною», – сказав Петро Порошенко.
В програмі визнається, що у «середньостроковій перспективі Україна використовуватиме насамперед власні можливості».
Але, відзначив Президент, «червоною ниткою» через весь цей стратегічний документ проходить тема євроатлантичної інтеграції, необхідність приведення всієї нашої оборонно-воєнної системи у відповідність зі стандартами НАТО, досягнення критеріїв членства. Ставиться завдання до 2020 року забезпечити повну сумісність Збройних Сил України з відповідними силами країн-членів НАТО.
За словами Глави держави, зараз і Україна, і НАТО поки що не готові до постановки питання про членство, але є рішення Бухарестського саміту 2008 року, в якому наголошується на тому, що «двері відкриті». «Наполягаю при фінальному редагуванні чіткіше і без зайвої дипломатичності записати, що Воєнна доктрина передбачає досягнення не лише критеріїв, але й повноцінного членства України в НАТО», – наголосив Петро Порошенко.
Воєнна доктрина України є концептуальним документом, що аналізує сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, визначає принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до загрози воєнного конфлікту, застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів.
Воєнна доктрина України базується на Стратегії національної безпеки України та є базовим документом оборонного планування і основою для розроблення концепцій та державних програм реформування та розвитку Збройних Сил, інших військових формувань, озброєння та військової техніки, оборонно-промислового комплексу.
Проект пройшов громадське обговорення із залученням як представників органів державної влади України, так і експертів недержавних організацій, а також іноземних радників, акредитованих при Офісі НАТО в Україні.
Нова Воєнна доктрина України:
визначає Російську Федерацію воєнним противником України та умови звільнення тимчасово окупованих територій України;
виходить із високої імовірності великомасштабного застосування проти України воєнної сили як головної загрози національній безпеці України у воєнній сфері;
підтверджує відмову від політики позаблоковості та відновлення стратегічного курсу на євроатлантичну інтеграцію;
визначає ознаки виникнення збройного конфлікту всередині України, у тому числі інспірованого іноземними державами;
враховує збільшення ролі інформаційно-психологічних операцій;
наголошує на потребі удосконалення системи мобілізаційної підготовки і мобілізації та суттєвого збільшення професійної складової у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях;
формулює заходи з підготовки держави до оборони, необхідні для відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності держави, а також завдання розвитку оборонного та безпекового потенціалу України як необхідної умови відсічі збройної агресії тощо.