Знак розрізнення капелана канадської армії
Кабінет Міністрів України, 02 липня 2014 року, видав розпорядження № 677-р "Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі" в якому визначив завдання Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ та Адміністрації Державної прикордонної служби у місячний строк розробити положення про капеланську службу.
На протязі наступного місяця, після затвердження зазначених положень здійснити відбір капеланів з числа священнослужителів, які запропоновані релігійними організаціями.
Швидко казка мовиться, та не швидко справи робляться ...
Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України, затверджене Міністром оборони 27 січня 2015 року, наказом №40. Коротко розглянемо, що пропонує зазначене Положення.
Положення визначає призначення, головні завдання, порядок діяльності, взаємодію, права і обов'язки у сфері реалізації особовим складом права на свободу світогляду і віросповідання:
Священик українського контингенту у складі міжнародних миротворчих сил Косово KFOR
Капеланську службу становлять підрозділи (посадові особи) з питань служби військового духовенства (капеланства) та військові священики (капелани).
Підрозділи (посадові особи) з питань служби військового духовенства (капеланства) створюються з метою організації діяльності військових священиків (капеланів).
Основними напрямами діяльності підрозділів СВД(К) є:
Передбачається створити:
Священнослужителі, рекомендовані релігійними організаціями на посади капеланів, не можуть обіймати посади в підрозділах з питань СВД(К). Начальниками територіальних підрозділів призначаються військовослужбовці.
Священик українського контингенту у складі Багатонаціональних сил у Республіці Ірак
Військові священики (капелани) - це фізичні особи, які запропоновані релігійними організаціями - членами Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, пройшли відбір і призначені на посади працівників Збройних Сил України для задоволення релігійних потреб особового складу.
Військовим священиком (капеланом) може бути громадянин України, який:
Капелани приймаються на роботу в якості працівників ЗСУ наказом начальника територіального підрозділу з питань СВД(К) та підписують трудовий договір і Кодекс військового священика (капелана).
Посади капеланів утримуються з розрахунку чисельності гарнізону:
500-1000 осіб - 1 військовий священик (капелан);
1001-2000 - 2 військових священики (капелани);
2001-3000 - 3 військових священики (капелани) тощо.
В умовах особливого періоду у складі батальйону та вище додатково може утримуватися одна посада капелана, навіть якщо чисельність зазначених підрозділів (військових частин) менше 500 чоловік особового складу.
Якщо в гарнізоні згідно з нормативом утримується одна посада капелана, на цю посаду призначається представник тієї релігійної організації, прихильність до якої, відповідно до опитування, виявляє більшість особового складу.
Якщо у військовому гарнізоні дві і більше посад капеланів, на них призначаються священнослужителі різних релігійних організацій, віруючі яких складають більшість серед особового складу гарнізону.
Якщо в гарнізоні менше 500 військовослужбовців, начальник територіального підрозділу з питань СВД(К) спільно з уповноваженими релігійних організацій - членами Ради організовує задоволення релігійних потреб силами капеланів інших гарнізонів.
Якщо внаслідок дотримання вищезазначених вимог релігійна організація не матиме взагалі жодного капелана, а серед військовослужбовців є її віруючі, їй забезпечується право мати по одному капелану в межах відповідальності територіального підрозділу з питань СВД(К).
Також у Положенні розписані інші випадки в організації роботи капеланів у гарнізонах та окремих частинах, визначені їх права та обов'язки.
Капелану заборонено брати безпосередню участь у бойових діях та мати зброю.
Капелан не може бути залучений до чергувань, нарядів, виконання бойових завдань, проведення службового розслідування та інших дій, не сумісних з діяльністю військового душпастиря.
Капелани в арміях світу
Військовий священик (капелан), відповідаючи на поклик Божий, бере на себе обов'язок дотримуватися заповідей любові та таких принципів:
служити Богу і за Його допомогою людям, які служать і працюють у Збройних Силах України;
дотримуватися традицій і практики своєї церкви (релігійної організації);
бути свідомим того, що як військовий священик (капелан) для військовослужбовців Збройних Сил України він працюватиме в поліконфесійному середовищі і тому добровільно бере на себе обов'язок співпрацювати з капеланами інших релігійних конфесій для забезпечення душпастирської опіки військових та членів їхніх сімей, котрі перебувають під його опікою;
намагатися забезпечити задоволення релігійних потреб (душпастирську опіку) віруючим інших конфесій (релігій) у межах своєї компетенції так само сумлінно, як він це робитиме для вірних своєї конфесії (релігії);
поважати релігійні переконання та традиції віруючих військовослужбовців, як і право на свободу світогляду невіруючих;
здійснюючи моління і богослужіння, на яких присутні представники інших конфесій (релігій), намагатися звертати увагу на питання, які є спільними, не допускаючи міжконфесійних поділів та суперечок;
поважати релігійні вчення, переконання та практики кожного військового священика (капелана), який служить військовослужбовцям Збройних Сил України;
не вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України служіння чи використання практик, які суперечать релігійним практикам їхньої конфесії (релігії);
намагатися підтримувати своїх колег у служінні через побудову конструктивних відносин із ними, а також і з персоналом за місцем служіння;
намагатися бути прикладом у дотриманні духовних практик, праведності та здорового способу життя, а також приділяти час для участі в освітніх та рекреаційних програмах задля свого професійного та особистого розвитку;
узгоджувати розпорядок свого духовного служіння з військовим розпорядком;
у своєму служінні звертати увагу на працю із сім’ями військовослужбовців;
чесно захищати всіх від дискримінації на основі релігійних переконань, національності та статі;
дотримуватися конфіденційності щодо інформації, отриманої під час його служіння;
не займатися переманюванням у свою віру послідовників інших конфесій (релігій), маючи право проповідувати тим, хто не ідентифікує себе з іншою конфесією;
маючи духовну владу, якою його наділила його церква (релігійна організація), ніколи не використовувати свій статус задля нанесення шкоди особистості людини в релігійному, моральному та емоційному розумінні; використовувати своє душпастирське служіння лише задля якнайкращого задоволення релігійних потреб людей, які перебувають під його опікою;
виявляти особисту віру та любов до Бога у своєму житті, намагаючись спільно зі своїми колегами-священнослужителями сприяти служінню в гідності і честі, до якого вони були покликані.
Використані джерела:
Розпорядження КМУ 02.07.2014 № 677-р "Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі"
Директива МОУ від 21.04.2006 № Д-25 "Про впорядкування питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців ЗСУ"
Наказ МОУ від 17.03.2009 № 115 "Про затвердження Положення про Раду у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України"
Наказ МОУ від 22.04.2011 № 220 "Про затвердження Концепції душпастирської опіки у Збройних Силах України"
Наказ МОУ від27.01.2015 № 40 "Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України"
Історія питання запровадження служби капеланів триває з часів створення Збройних Сил України. Незважаючи на численні обговорення та створення різноманітних консультативних органів, системно питання досі не було вирішено.
Але в сучасній ситуації наявність у війську капеланської служби вже гостра необхідність на рівні з дієвою системою морально-психологічного забезпечення.Кабінет Міністрів України, 02 липня 2014 року, видав розпорядження № 677-р "Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі" в якому визначив завдання Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ та Адміністрації Державної прикордонної служби у місячний строк розробити положення про капеланську службу.
На протязі наступного місяця, після затвердження зазначених положень здійснити відбір капеланів з числа священнослужителів, які запропоновані релігійними організаціями.
Швидко казка мовиться, та не швидко справи робляться ...
Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України, затверджене Міністром оборони 27 січня 2015 року, наказом №40. Коротко розглянемо, що пропонує зазначене Положення.
Положення визначає призначення, головні завдання, порядок діяльності, взаємодію, права і обов'язки у сфері реалізації особовим складом права на свободу світогляду і віросповідання:
- підрозділів (посадових осіб) з питань служби військового духовенства (капеланства);
- військових священиків (капеланів);
- органів військового управління;
- консультативно-дорадчого органу - Ради у справах душпастирської опіки при МОУ (Рада);
- уповноважені від релігійних організацій за співробітництво з Мініоборони України.
Священик українського контингенту у складі міжнародних миротворчих сил Косово KFOR
Капеланську службу становлять підрозділи (посадові особи) з питань служби військового духовенства (капеланства) та військові священики (капелани).
Підрозділи (посадові особи) з питань служби військового духовенства (капеланства) створюються з метою організації діяльності військових священиків (капеланів).
Основними напрямами діяльності підрозділів СВД(К) є:
- реалізація державної політики у сфері свободи світогляду та віросповідання особового складу та членів їх сімей;
- взаємодія зі структурами (посадовими особами) релігійних організацій, на які покладено завдання релігійної опіки військовослужбовців;
- організація задоволення потреби у військових священиках (капеланах);
- організація забезпечення діяльності військових священиків (капеланів);
- надання консультацій органам військового управління, навчання командирів (начальників) методів роботи з військовими священиками (капеланами).
Передбачається створити:
- головний підрозділ (управління) у складі Міністерства оборони України;
- Західний територіальні підрозділ (м. Львів) - зона відповідальності: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області;
- Центральний територіальні підрозділ (м. Вінниця) - Вінницька, Житомирська, Київська, Хмельницька, Чернігівська, Черкаська області та місто Київ;
- Східний територіальні підрозділ (м. Дніпропетровськ) - Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Полтавська, Сумська, Харківська області;
- Південний територіальні підрозділ (м. Одеса) - Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і місто Севастополь.
Священнослужителі, рекомендовані релігійними організаціями на посади капеланів, не можуть обіймати посади в підрозділах з питань СВД(К). Начальниками територіальних підрозділів призначаються військовослужбовці.
Священик українського контингенту у складі Багатонаціональних сил у Республіці Ірак
Військові священики (капелани) - це фізичні особи, які запропоновані релігійними організаціями - членами Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України, пройшли відбір і призначені на посади працівників Збройних Сил України для задоволення релігійних потреб особового складу.
Військовим священиком (капеланом) може бути громадянин України, який:
- є священнослужителем релігійної організації, представленої в Ради;
- має не менше ніж три роки досвіду діяльності священнослужителя;
- рекомендований керівником релігійної організації для здійснення служіння серед особового складу Збройних Сил України;
- успішно пройшов навчання основ військової справи, військово-гуманітарної та військово-психологічної підготовки та отримав відповідний документ;
- має духовну освіту;
- володіє державною мовою;
- визнає Кодекс військового священика (капелана).
Капелани приймаються на роботу в якості працівників ЗСУ наказом начальника територіального підрозділу з питань СВД(К) та підписують трудовий договір і Кодекс військового священика (капелана).
Посади капеланів утримуються з розрахунку чисельності гарнізону:
500-1000 осіб - 1 військовий священик (капелан);
1001-2000 - 2 військових священики (капелани);
2001-3000 - 3 військових священики (капелани) тощо.
В умовах особливого періоду у складі батальйону та вище додатково може утримуватися одна посада капелана, навіть якщо чисельність зазначених підрозділів (військових частин) менше 500 чоловік особового складу.
Якщо в гарнізоні згідно з нормативом утримується одна посада капелана, на цю посаду призначається представник тієї релігійної організації, прихильність до якої, відповідно до опитування, виявляє більшість особового складу.
Якщо у військовому гарнізоні дві і більше посад капеланів, на них призначаються священнослужителі різних релігійних організацій, віруючі яких складають більшість серед особового складу гарнізону.
Якщо в гарнізоні менше 500 військовослужбовців, начальник територіального підрозділу з питань СВД(К) спільно з уповноваженими релігійних організацій - членами Ради організовує задоволення релігійних потреб силами капеланів інших гарнізонів.
Якщо внаслідок дотримання вищезазначених вимог релігійна організація не матиме взагалі жодного капелана, а серед військовослужбовців є її віруючі, їй забезпечується право мати по одному капелану в межах відповідальності територіального підрозділу з питань СВД(К).
Також у Положенні розписані інші випадки в організації роботи капеланів у гарнізонах та окремих частинах, визначені їх права та обов'язки.
Капелану заборонено брати безпосередню участь у бойових діях та мати зброю.
Капелан не може бути залучений до чергувань, нарядів, виконання бойових завдань, проведення службового розслідування та інших дій, не сумісних з діяльністю військового душпастиря.
Капелани в арміях світу
КОДЕКС
військового священика (капелана)
*прийнято 05 червня 2013 року на засіданні консультативно-дорадчого органу – Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України.
військового священика (капелана)
Військовий священик (капелан), відповідаючи на поклик Божий, бере на себе обов'язок дотримуватися заповідей любові та таких принципів:
служити Богу і за Його допомогою людям, які служать і працюють у Збройних Силах України;
дотримуватися традицій і практики своєї церкви (релігійної організації);
бути свідомим того, що як військовий священик (капелан) для військовослужбовців Збройних Сил України він працюватиме в поліконфесійному середовищі і тому добровільно бере на себе обов'язок співпрацювати з капеланами інших релігійних конфесій для забезпечення душпастирської опіки військових та членів їхніх сімей, котрі перебувають під його опікою;
намагатися забезпечити задоволення релігійних потреб (душпастирську опіку) віруючим інших конфесій (релігій) у межах своєї компетенції так само сумлінно, як він це робитиме для вірних своєї конфесії (релігії);
поважати релігійні переконання та традиції віруючих військовослужбовців, як і право на свободу світогляду невіруючих;
здійснюючи моління і богослужіння, на яких присутні представники інших конфесій (релігій), намагатися звертати увагу на питання, які є спільними, не допускаючи міжконфесійних поділів та суперечок;
поважати релігійні вчення, переконання та практики кожного військового священика (капелана), який служить військовослужбовцям Збройних Сил України;
не вимагати від військовослужбовців Збройних Сил України служіння чи використання практик, які суперечать релігійним практикам їхньої конфесії (релігії);
намагатися підтримувати своїх колег у служінні через побудову конструктивних відносин із ними, а також і з персоналом за місцем служіння;
намагатися бути прикладом у дотриманні духовних практик, праведності та здорового способу життя, а також приділяти час для участі в освітніх та рекреаційних програмах задля свого професійного та особистого розвитку;
узгоджувати розпорядок свого духовного служіння з військовим розпорядком;
у своєму служінні звертати увагу на працю із сім’ями військовослужбовців;
чесно захищати всіх від дискримінації на основі релігійних переконань, національності та статі;
дотримуватися конфіденційності щодо інформації, отриманої під час його служіння;
не займатися переманюванням у свою віру послідовників інших конфесій (релігій), маючи право проповідувати тим, хто не ідентифікує себе з іншою конфесією;
маючи духовну владу, якою його наділила його церква (релігійна організація), ніколи не використовувати свій статус задля нанесення шкоди особистості людини в релігійному, моральному та емоційному розумінні; використовувати своє душпастирське служіння лише задля якнайкращого задоволення релігійних потреб людей, які перебувають під його опікою;
виявляти особисту віру та любов до Бога у своєму житті, намагаючись спільно зі своїми колегами-священнослужителями сприяти служінню в гідності і честі, до якого вони були покликані.
Використані джерела:
Розпорядження КМУ 02.07.2014 № 677-р "Про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі"
Директива МОУ від 21.04.2006 № Д-25 "Про впорядкування питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців ЗСУ"
Наказ МОУ від 17.03.2009 № 115 "Про затвердження Положення про Раду у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України"
Наказ МОУ від 22.04.2011 № 220 "Про затвердження Концепції душпастирської опіки у Збройних Силах України"
Наказ МОУ від27.01.2015 № 40 "Про затвердження Положення про службу військового духовенства (капеланську службу) у Збройних Силах України"