Автор:
Під час роботи круглого столу було розглянуто досвід українських державних утворень 1915-1920 рр., Державного центру Української Народної Республіки в екзилі, Української Повстанської Армії. Відповідні доповіді зробили член УГТ кандидат історичних наук Микола Чмир, директор Музею Української революції 1917-1921 рр. кандидат історичних наук Олександр Кучерук, редактор часопису "Однострій" Віталій Манзуренко. В дискусії взяли участь завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів Інституту історії НАН України кандидат історичних наук Валерій Томазов, дослідники, колекціонери, автори публікацій з історії нагород та нагородної справи.
На думку учасників заходу, існуючі державні нагороди непридатні для належного вшанування героїзму та самопожертви українських військовиків, оскільки вони створювалися як нагороди мирного часу. Водночас заснування нагород за бойові заслуги має здійснюватись в контексті загальної реформи державних нагород. Ця система спочатку розвивалася за виробленою схемою, однак надалі була спотворена внаслідок хаотичних, непродуманих рішень щодо встановлення нових нагород. Під час дискусії наголошувалося на таких її недоліках як диспропорція між кількістю орденів (дев'ять) та медалей (чотири). наявність радянських пережитків (звання Герой України, почесні звання), існування вузькоспеціалізованих нагород для відзначення осіб, котрі належать до певної статі (орден княгині Ольги) чи галузі (орден "За доблесну шахтарську працю").
Було визнано доцільним передбачити в системі державних нагород України, крім орденів і медалей, також хрести та Тризуби, які мали б вищий статус, ніж медалі, але нижчий ніж ордени. Якщо буде вирішено все-таки зберегти почесні звання, їх слід перевести до розряду відомчих заохочувальних відзнак.
Бойові нагороди необхідно створювати опираючись на досвід Української Народної Республіки та Української Повстанської Армії. Нормативно-правові акти щодо заснування нагород, прийняті під час існування УНР, ЗУНР та УПА, дають підстави для відновлення цих нагород або принаймні використання їхнього зовнішнього вигляду як основи. Йдеться, зокрема, про відзначення Трузуб з вінцем (1919 р.), орден Визволителя та відзнаку Залізного Хреста (1920 р.), Хрест Бойові Заслуги та Хрест Заслуги (1944 р.).
Учасники круглого столу висловили глибоке занепокоєння з приводу ініціатив щодо заснування нових державних нагород, назви яких пов'язані з іменами сталінських полководців (орден Івана Черняховського) або мають виразне радянське звучання (орден Бойової слави). На їхній погляд, реформування та подальший розвиток системи державних нагород України неможливі без всебічного врахування національного історичного досвіду. В цьому питанні провідну роль повинна відігравати Комісія державних нагород та геральдики, а також робочі групи відповідних фахівців, діяльність яких має бути прозорою, відкритою та гласною.
Вісник Українського геральдичного товариства "Знак",
№65, січень 2015 року.
Не секрет, що система державних нагород України потребує докорінного реформування. Особливо гостро відчувається потреба в заснуванні нагород за особисту хоробрість та мужність, виявлені під час бойових дій.
Відтак 12 грудня 2014 року у Києві відбувся круглий стіл "Національний історичний досвід у сфері військових нагород та його заснування на сучасному етапі". Співорганізаторами заходу виступили Музей Української революції 1917-1921 рр. та Українське геральдичне товариство.Під час роботи круглого столу було розглянуто досвід українських державних утворень 1915-1920 рр., Державного центру Української Народної Республіки в екзилі, Української Повстанської Армії. Відповідні доповіді зробили член УГТ кандидат історичних наук Микола Чмир, директор Музею Української революції 1917-1921 рр. кандидат історичних наук Олександр Кучерук, редактор часопису "Однострій" Віталій Манзуренко. В дискусії взяли участь завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень відділу спеціальних галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів Інституту історії НАН України кандидат історичних наук Валерій Томазов, дослідники, колекціонери, автори публікацій з історії нагород та нагородної справи.
На думку учасників заходу, існуючі державні нагороди непридатні для належного вшанування героїзму та самопожертви українських військовиків, оскільки вони створювалися як нагороди мирного часу. Водночас заснування нагород за бойові заслуги має здійснюватись в контексті загальної реформи державних нагород. Ця система спочатку розвивалася за виробленою схемою, однак надалі була спотворена внаслідок хаотичних, непродуманих рішень щодо встановлення нових нагород. Під час дискусії наголошувалося на таких її недоліках як диспропорція між кількістю орденів (дев'ять) та медалей (чотири). наявність радянських пережитків (звання Герой України, почесні звання), існування вузькоспеціалізованих нагород для відзначення осіб, котрі належать до певної статі (орден княгині Ольги) чи галузі (орден "За доблесну шахтарську працю").
Було визнано доцільним передбачити в системі державних нагород України, крім орденів і медалей, також хрести та Тризуби, які мали б вищий статус, ніж медалі, але нижчий ніж ордени. Якщо буде вирішено все-таки зберегти почесні звання, їх слід перевести до розряду відомчих заохочувальних відзнак.
Бойові нагороди необхідно створювати опираючись на досвід Української Народної Республіки та Української Повстанської Армії. Нормативно-правові акти щодо заснування нагород, прийняті під час існування УНР, ЗУНР та УПА, дають підстави для відновлення цих нагород або принаймні використання їхнього зовнішнього вигляду як основи. Йдеться, зокрема, про відзначення Трузуб з вінцем (1919 р.), орден Визволителя та відзнаку Залізного Хреста (1920 р.), Хрест Бойові Заслуги та Хрест Заслуги (1944 р.).
Учасники круглого столу висловили глибоке занепокоєння з приводу ініціатив щодо заснування нових державних нагород, назви яких пов'язані з іменами сталінських полководців (орден Івана Черняховського) або мають виразне радянське звучання (орден Бойової слави). На їхній погляд, реформування та подальший розвиток системи державних нагород України неможливі без всебічного врахування національного історичного досвіду. В цьому питанні провідну роль повинна відігравати Комісія державних нагород та геральдики, а також робочі групи відповідних фахівців, діяльність яких має бути прозорою, відкритою та гласною.
Вісник Українського геральдичного товариства "Знак",
№65, січень 2015 року.
