Відомий журналіст та представник робочої групи розробників нового іміджу для української армії, Віталій Гайдукевич, підбив підсумки роботи та поділився планами на майбутнє у Facebook-спільноті «Нове військо», що присвячена обговоренню проектів.
Тут ніби як мейнстрім – підбивати особисті підсумки року, та й дописувачі групи питали, чи буде. Ок – буде. Отже …
…Це історія із розряду «що було, що буде, чим серце заспокоїться».
- Новий однострій перейшов із теоретичної площини, в практичну. Картинки почали ставати речами.
Читати також: Президент затвердив нові предмети однострою та знаки розрізнення Збройних Сил УкраїниДобре, що таки почали ставати, погано, що все це «як завжди». Підготовка до параду, котра почалася в квітні місяці і в режимі «істерика на вчора», говорить про те, що в ЗСУ (як і вцілому у владних структурах України) думати на кілька кроків наперед не вміють.
Ще в серпні минулого року (!) ми казали на нарадах в МО, що через рік буде ювілей відновлення Незалежності , що він має бути в новому однострої. Але на нас дивилися як на марсіан: «та ви шо? Коли це буде?! За рік? Не морочте голову!» Ми попереджали, що почнеться аврал і, як наслідок, падіння якості роботи. Міністерство зробило як завжди – в останню мить і виявилося, що ми були праві. Був аврал і падіння якості роботи. Бігом за дешево і на вчора – це фантастика. Що із тим робити? Не знаю.
- Парад в новому відбувся. Чудово. Це без перебільшення революційний момент, але… Те із якими обличчями стояли деякі високо посаджені офіцери, як їх кривило, що середа на п»ятницю, на новації; як навіть молоді офіцери просто мироточили совком в питаннях «а зачєм ето всьо надо?»… все це говорить про те, що армія не зовсім розуміє, яку страну захищає. Багато хто боронить УРСР.
- Після параду Незалежності ми зробили аналіз помилок і знову (!) розповіли на нарадах, що треба робити далі. Виявилося, що нас знову не почули. Лихоманккові спроби родити (у відшитому вигляді) демісезонну куртку і зимову куртку, спроби придумати шапку, все знову говорило про те, що думати наперед у нас не звикли.
- Не звикла держава і до банальної логіки – не треба рожати їжака голками назовні – не вмієш сама – заплати фахівцям і отримай результат. Держава сама не вміє. На жаль, платити фахівцям держава теж не хоче. Шкода. ЗСУ в 2016 фінансовому році не витратили близько 50 мільйонів гривень. Гроші були, але їх не витратили, і вони згоріли. Вистачило б 1/5 цієї суми, щоб МО замовило розробку усієї документації УСІХ предметів, що є в концепції і виготовлення еталонних зразків.
Але держава пішла звичним шляхом: «ну зробіть нам щось нахаляву…» Це не доведе до добра. Спершу відвернуться фахівці, котрим вже набридло жебракування мільйонера, натомість прийдуть ті, хто згоден робити «на халяву» в обмін на виграші у майбутніх тендерах. Систему Прозорро вже навчились намахувати. Але більша біда не в цьому…
- На жодній спільній нараді , що була в центрі Марченка, чи то про ремені, чи-то про ґудзики, чи-то про куртки… не було ЖОДНОГО (!) представника тилу. Ой ні…на одній були. Це було за кілька днів до смерті військ-прийомки. І це була плідна нарада. Але більше ми «Тил» не бачили. Їм начхати.
За моєю інформацію, настрої у панів тиловиків приблизно такі: «от ви навидєлуєтеся… ми наморозимося, а потім вам набридне і ви звалите, а ми повернемо собі сорочки на резинці і каракуль…». Тож ці курва-дєятєлі тупо сидять і чекають, коли ентузіазм здохне. А те, що він помирає, видно неозброєним оком – бажаючих щось робити для МО стає все менше і менше.
- Паралельно із тихим саботажем повністю відсутнє інформування. Армія не знає і не розуміє, що таке новий однострій, навіщо і чому. Спеціалізованої програми промоції і просвітництва нема. Курсу лекцій для офіцерського складу – нема. Наочного матеріалу на стіни , флаєри, буклети, ролики – нема.
Я не знайомий із людиною, що відповідає в ЗСУ за освіту, але ця людина не на своєму місті. Але це окрема тема… Так само ніхто в МО палець о палець не вдарив, щоб бодай почати пояснювати десантникам, морським піхотинцям і ссошникам, чому треба переходити на новий стиль.
Зрозуміти, ЧОМУ робота, котра мала б тривати вже 10 місяців взагалі не ведеться я не можу. Версія поки одна – усі найреволюційніші зміни в ЗСУ вирішили не запроваджувати взагалі. Тобто керівництво ЗСУ здалося під натиском істерик совків і офіцерів, котрі в вовкулаці вбачають «валков пазорних», але заспокоює себе, що «ну перехідний період два роки – встигнемо». Не встигнете.
Відкладання реформи на потім вбиває реформу н арадість совкам. Масштаби ідеологічної катастрофи в ЗСУ важко переоцінити…
Читати також: Проект символіки Сил спеціальних операцій ЗСУ
Чи означає, що все було дарма і зараз все капець як погано?
Ні. Наказ на перехід на новий однострій і знаки розрізнення пишеться. Із великими затримками, бо робота фундаментальна. Цим займається центр Марченка, контакт є, процес не стоїть. Було б більше людей по профілю в центрі, було б швидше – допомагаємо чим можемо. Попереду узгодження цього наказу із структурами МО/ГШ. Оооо! Тут ми станемо свідками філігранних маразмів, котрі будуть надходити у вигляді «ми не згодні»», «нам не подобається», «хочемо як було…».
На цьому етапі можуть порубати що завгодно. Але хоч і в спотвореному вигляді , але наказ доживе до підписання і набуття чинності. Тут просто потішуся за піхоту, арту, танкістів, горців. Це буде той випадок, коли «еліта» пастиме задніх, а трудяги війни будуть в авангарді змін. Може це і справедливо.
Наші плани…
Картинки треба наповнювати змістом – знаннями. Без популяризації наша робота, буде двома роками викинутими на смітник. Ми це усвідомлюємо – потрібно розгортати пропаганду свого. Продуману , багатошарову, багатовекторну. Є думки з цього приводу. Вже відбулось кілька попередніх зустрічей із однодумцями. Нам знадобиться дууууууже багато підтримки. Тут рівень постановки і вирішення задач вище ЗСУ, за великим рахунком. Це рівень АП. На Банковій не на словах, а на ділі мають нарешті взятися за ідеологічну війну.
З конкретики, чого ми будемо вимагати, аргументувати , чому це треба і наполягати на терміновому вирішенні:
1. Довести до завершення наказ, запровадження нових звань, доопрацювання дрібниць концепції, котрі ми без участі військових доопрацювати не можемо.
2. Розпочати наступний етап – заміна (повна переробка і з графічної точки зору, і з точки зору суті символів) емблем частин. З нуля. Усіх. Не лише нашивка, але й питання прапорів, назв частин, надання почесних назв, присвоєння покровителів. Створення повністю нових емблем частин (нашивки), це кілька років напруженої наукової і художньої роботи. Будуть розроблені правила створення емблеми/патчу (деякі вже були раніше, тільки їх ігнорували). Правила викладемо в мережу, створимо конкурсну комісію, котра розглядатиме варіанти і прийматиме рішення. Вирішувати будуть фахівці. Крапка. Знадобляться кілька художників. Буду намагатися знайти фінансування , щоб платити людям гонорари за роботу.
3. Розробка курсу історії українського війська та військової історії. Нормальної, а не совкової! Курс має бути як в рамках короткострокового підвищення кваліфікації, так і чогось масштабніше. Включення цього курсу до обов»язкової програми вивчення в усіх військових вишах, починаючи з ліцеїв. Включення спрощеної версії цього курсу до шкільної програми з історії і повноцінного академічного курсу для цивільних вишів. Цією роботою є кому зайнятися.
4. Розробка і поширення наочної продукції, котра б інформувала як стосовно нової символіки, так і стосовно витоків українського війська. Совкове коріння будемо рубати жорстко наскільки вистачить сил. Наступний рік – 2017, це 100 років від початку Перших Визвольних Змагань. Ми не маємо історичного права провалити ідеальний шанс - 4 роки поспіль на підняття українського в ЗСУ, та й в країні вцілому.
5. Спробуємо гуртувати довкола небайдужих військових. Совків у війську жахливо багато, байдужих, зрадофілів, просто недалеких людей, котрим нічого не доведеш – хмара, але… У війську є люди, котрі готові йти вперед. Ми кличемо їх – долучайтеся. Тільки разом, ми зможемо дотиснути результат.
Це якщо стисло…
Українське військо має бути українським за духом і сучасним по суті. Ідеологічно-історично-іміджеві питання мають вирішувати ФАХІВЦІ, а військові мають чути це. Держава має нарешті від хаотичного захисту в інформаційно-ідеологічній площині, перейти в поступовий але плановий і масштабний наступ. Час не чекатиме… Ворог - також.
Подяка усім, хто допомогав, навіть якщо зараз вирішив, що з нього досить… тим, хто ситуативно поруч в потрібний момент… тим, хто творить конструктивну дискусію… тим, хто поширює НОВЕ ВІЙСЬКО серед особового складу… Ми робимо спільну справу. Без ВАС у нас нічого не вийшло би.
Українське Військо гідне кращих і кращого.
Із Новим Роком.
